Projects
Компанія OpenAI припинила співпрацю з виробником дитячих іграшок FoloToy після того, як штучний інтелект, вбудований у плюшевого ведмедика Kumma, почав відповідати дітям небезпечними й неприйнятними фразами. Іграшка давала інструкції з того, як знайти й запалити сірники, а також охоче обговорювала теми сексуального характеру, включно з фетишами.
Але скільки ще подібних іграшок досі є у продажу?
Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.
Генеральний управитель
Чому американські багатії наймають банкірів з Волл-стріт для управління власними статками
Коли інформація про те, що батько Джеффа Безоса тихо найняв генеральну директорку для управління своїми статками, спливла на широкий загал, це викликало гучний резонанс. Однак у сфері сімейних офісів такий крок давно став буденністю, пише Business Insider.
За запрошенням Майка Безоса його сімейний офіс Aurora Borealis Nezos очолила колишня топменеджерка Walton Enterprises Валерія Альберола, яка працювала з родиною спадкоємців Walmart. За даними оглядачів, це стало частиною масштабного розширення схеми управління статками, що оцінюються у приблизно $40 млрд, та підтримки кількох поколінь родини. І подібні трансформації у світі надзаможних тривають не перший рік.
Фахівці, які працюють з найбагатшими сім’ями, кажуть, що традиційні сімейні офіси, які раніше були швидше непомітними адміністративними структурами, перетворюються на складні інвестиційні організації. Вони дедалі більше нагадують бутик-фонди чи приватні інвестиційні компанії. Замість юристів і бухгалтерів керувати такими структурами запрошують колишніх банкірів із Goldman Sachs, Morgan Stanley та менеджерів приватного капіталу. Їхня робота значно виходить за межі підрахунку податків й адміністрування спадкових питань. І, відповідно, вони хочуть такої самої винагороди, яку отримують професійні керуючі активами.
Дані JPMorgan роблять картину ще чіткішою: у половині сімейних офісів світу керівні позиції обіймають запрошені топменеджери, а в офісах зі статками понад $1 млрд таких управителів уже майже дві третини. Це вписується у широку тенденцію професіоналізації, яка охоплює сектор.
Експерти пояснюють, що попит на зовнішніх керівників зумовлений зміною ставлення багатії до ризиків і управління капіталом. Ринок пережив хвилю ліквідності після IPO та продажів бізнесів, і величезні обсяги готівки потребують більшої експертизи. Нове покоління мільярдерів – часто технологічні підприємці, які створили свої статки самостійно – надають перевагу прямим інвестиціям, а не переданню грошей до великих банків. До того ж багато родин об’єднуються для інвестування в стартапи та приватні проєкти, щоб уникати конфліктів інтересів і високих комісій зовнішніх фондів.
Структури ускладнюються, і для їхнього управління родини запроваджують власні ради директорів чи інвестиційні комітети. Але робота керівника сімейного офісу виходить далеко за межі класичного фінансового менеджменту. Це роль, яка поєднує стратегічне управління інвестиціями, роботу з благодійними ініціативами, мистецькими колекціями та внутрішньою політикою між поколіннями.
Часто новий керівник має також налагоджувати роботу персоналу, що працює з родиною десятиліттями, і зберігати довіру людей, які володіють критично важливими знаннями про сім’ю. Це робить позицію однією з найскладніших у сфері приватних фінансів: поєднання холодної інвестиційної аналітики з високим рівнем емоційного інтелекту.
З усім тим, для фінансистів з Волл-стріт перехід у сімейний офіс часто означає відхід від тиску квартальних звітностей та можливість брати участь у довгострокових проєктах. Багато з них отримують компенсацію у вигляді частки від прибутку, що робить такі позиції надзвичайно привабливими для досвідчених управителів.
Нюанси гітлерівської ДНК
Чи справді генетичні проблеми німецького диктатора впливали на його поведінку, як це стверджують автори документального фільму
Автори нового документального фільму для британського Channel 4 стверджують, що проаналізували ДНК Адольфа Гітлера і виявили в нього рідкісний генетичний розлад та підвищені ризики психічних захворювань.
Через 80 років після смерті німецького диктатора стрічка “Hitler’s DNA: Blueprint of a Dictator” (“ДНК Гітлера: Схема диктатора”) намагається пояснити його поведінку через генетику, хоча з наукового погляду такі спроби є сумнівними, пише Deutsche Welle.
Згідно з аналізом, презентованим документалістами, Гітлер міг страждати на синдром Кальмана, який супроводжується дефіцитом статевих гормонів, затримкою або відсутністю статевого дозрівання, низьким рівнем тестостерону, аносмією, крипторхізмом і підвищеною ймовірністю аномалій статевих органів.
Ці висновки збігаються з медичними даними з тюрми Ландсберґ, де у 1924 році лікар діагностував у Гітлера “правобічний крипторхізм”. Відомо також, що у 1944 році особистий лікар диктатора Теодор Морель регулярно робив йому ін’єкції тестостерону, що опосередковано теж підтримує версію про наявність цього синдрому.
Автори фільму також стверджують, що ДНК диктатора вказує на підвищену ймовірність СДУГ, схильності до аутичної поведінки, ризику шизофренії та антисоціальних тенденцій.
Існують свідчення сучасників про його “ментальну нестабільність”. Психіатр Насір Ґаемі, який вивчав прояви психічних розладів у історичних лідерів, вважає наведені генетичні дані коректними й переконаний, що Гітлер страждав на маніакальну депресію. Він описує у нього типові маніакальні риси: балакучість, підвищену фізичну енергію, знижену потребу у сні та завищену самооцінку. За його словами, синдром Кальмана може пояснювати й низький сексуальний потяг, нетиповий для людей із маніакальними рисами. Ґаемі нагадує, що після 1937 року щоденні ін’єкції амфетамінів суттєво вплинули на стан диктатора, що також підтверджується історичними джерелами.
Усе ж, попри нові дані, науковці визнають, що поведінку індивіда неможливо пояснити лише генетичними показниками. Важливими залишаються середовище, життєвий досвід і конкретні обставини. Генетичний аналіз не може бути підставою для діагнозу, оскільки полігенні ризикові оцінки не дозволяють робити прямі висновки про конкретні психічні розлади.
У фільмі психолог Саймон Барон-Коен наголошує, що перехід від біології до поведінки є занадто великим стрибком. Попри це, автори стрічки все ж припускають можливі діагнози або моделі поведінки. І це створило проблеми для генетикині Турі Кінг, яка долучилася до цього документального проєкту. Науковиця розраховувала опублікувати результати ДНК-аналізу спочатку в науковому журналі, але автори не захотіли чекати рецензування і випустили фільм. Тепер її академічна репутація може постраждати, пише Deutsche Welle.
Генетичний аналіз також спростував давній міф про нібито єврейське походження Гітлера. У стрічці зазначається, що ДНК демонструє його австрійсько-німецьке коріння.
Зразки для дослідження, за твердженням авторів фільму, були отримані зі шматка оббивки дивану, на якому Гітлер застрелився 30 квітня 1945 року. Підтвердження ДНК, як запевняють у фільмі, було проведене шляхом порівняння зі зразками від далекого родича диктатора. Проте особу цього родича не розкривають, і незрозуміло, чи давав він на це згоду.
У фільмі визнають можливий ризик стигматизації людей з аутизмом або СДУГ через будь-який натяк на зв’язок із Гітлером. Існує й небезпека, що пояснення його злочинів генетичними факторами може створити враження їхнього пом’якшення.
Водночас Deutsche Welle нагадує, що відповідно до власної расової доктрини Гітлера, яка проголошувала визначальну роль “чистоти крові” у прийнятті “правильних рішень”, його самого могли б визнати “спадково хворим” і позбавити життя в рамках нацистських програм евтаназії — цинічний парадокс з огляду на те, як саме він руйнував долі та цивілізації під час свого правління.
Між молотом і Трампом
Як це – бути техномільярдером і підтримати ідею президента у ліберальному Сан-Франциско: історія Марка Беніоффа
Марк Беніофф, керівник ІТ-розробника Salesforce і відомий філантроп із Сан-Франциско, опинився в центрі гострої суперечки після того, як підтримав пропозицію Дональда Трампа відправити до міста Нацгвардію для боротьби зі злочинністю.
І хоч кілька років тому він дистанціювався від Трампа та заявляв на форумі у Давосі, що зміна адміністрацій не впливає на цінності Salesforce, його недавні слова викликали різку реакцію в ліберальному середовищі Сан-Франциско. Беніофф сказав, що підтримує ідею залучення Нацгвардії, якщо це допоможе компенсувати нестачу поліцейських. Це обурило міських чиновників і сотні працівників Salesforce, для яких така заява генерального директора стала запереченням корпоративних принципів.
Коментарі Беніоффа потрапили під хвилю критики й від місцевих політиків, , пише авторка The Washington Post. Деякі члени міської ради запропонували новий податок на високооплачуваних керівників, який, за їхніми словами, має змусити великі компанії більше вкладати в місто.
Сам мільярдер згодом відкликав свої слова й підтримав інших технологічних керівників, які переконували Трампа не спрямовувати до міста федеральні сили. Проте частина місцевих чиновників заявила, що не готова забути інцидент. І це лише посилило давню напругу між технологічною індустрією Кремнієвої долини та ліберальними політичними колами.
Однак, як стверджує The Washington Post, Salesforce, попри багаторічну фінансову підтримку соціальних ініціатив, не жертвував на інавгурацію Трампа і не фінансував будівництво нової зали прийомів у Білому домі.
Ще донедавна Беніофф був своєрідним символом того, як цінності свободи у Сан-Франциско можуть поєднуватись із технологічним бізнесом. Він організовував збори коштів для демократів, був активним прихильником боротьби з бездомністю, інвестував у програми підтримки ЛГБТК+ і допомагав просувати місцеві соціальні реформи.
Та деякі лідери міста говорять, що він також досить давно демонструє ознаки віддалення від місцевої політики: у 2020 році мільярдер переїхав до Гаваїв і дедалі частіше критикував ситуацію в Сан-Франциско. Минулого року він навіть погрожував перенести щорічну конференцію Dreamforce з міста, хоча зрештою відмовився від цього.
Його стосунки з адміністрацією Трампа стали помітнішими після переобрання президента. І хоч Беніофф пропустив одну з вечерь у Білому домі, він з’явився на державному банкеті за участі президента у Великій Британії та згодом зустрівся з Трампом на події в Токіо, де той публічно подякував йому за обкладинку журналу Time. Компанія Salesforce має значні контракти з федеральною владою, а Беніофф називає уряд США найбільшим клієнтом компанії. Минулого року Salesforce створив новий підрозділ Missionforce для розширення роботи з федеральними замовленнями.
Однак, навіть попри розбіжності з частиною міської громади Сан-Франциско, Беніофф і далі залишається одним із найпомітніших благодійників регіону. Разом із дружиною він нещодавно оголосив про пожертву у $100 млн дитячим лікарням Каліфорнії, а Salesforce виділив $39 млн школам і медичним організаціям. Сумарна допомога компанії й родини Беніоффів перевищила $1 млрд. Місцеві чиновники наголошують, що фінансування, отримане від благодійника, було “трансформативним” для медицини регіону. А нещодавно він також виділив $1 млн для набору й підготовки нових поліцейських.
Один мільйон роботів
Футуристичні плани Tesla й інших автовиробників
Ілон Маск, який і так очолює рейтинг найбагатших людей світу, на шляху до того, щоб стати першим трильйонером. Це може статися завдяки новому пакету опціонів Tesla, який нещодавно все-таки погодили акціонери компанії. Але отримати його Маск зможе лише у разі виконання низки умов, пише The Atlantic. Головна з них – виготовлення та розгортання мільйона роботів Optimus.
Названий на честь героя франшизи “Трансформери”, Optimus є гуманоїдним роботом, який має виконувати одноманітну або небезпечну роботу замість людей. Компанія вперше презентувала проєкт у 2021 році на заході AI Day, де Маск заявив, що Tesla має стати чимось більшим за виробника електромобілів, об’єднавши свої напрацювання в чипах, автономному водінні та батареях у нову робототехнічну платформу.
За задумом Маска, економічний та суспільний ефект від появи роботів, які можуть працювати без перерв і яких можна навчити будь-яких професій, стане колосальним. У соцмережах він писав, що за наявності таких роботів робота стане опційною, як вирощування овочів для власних потреб. Маск також припускав, що Optimus може бути точнішим за хірурга, забезпечити охорону правопорушників, супроводжуючи їх, або навіть працювати в майбутніх колоніях на Марсі.
З усім тим, реальність поки що далека від обіцянок. Перший “робот” виявився людиною в костюмі, і хоч Tesla просунулася в розробці, Optimus досі потребує допомоги людей у виконанні простих завдань, як-от подавання напоїв.
Та навіть попри деякі перебільшення, ідея роботизації має реальну основу. Tesla не єдина, хто хоче поєднати виробництво авто з робототехнікою. Rivian створив окремий підрозділ Mind Robotics, корпорація Hyundai придбала Boston Dynamics і вже використовує роботів-собак на своїх американських підприємствах. Китайська Xpeng також презентувала гуманоїдних роботів.
Виробництво електромобілів і робототехніка технічно перетинаються: роботам потрібні батареї, подібні до тих, що живлять електрокари; сучасні авто залежні від сенсорів, чипів і алгоритмів автономного водіння. За словами керівника групи General Motors Стірлінга Андерсона, автомобільна галузь близька до ключових компетенцій, необхідних для розробки роботів. Додатковою перевагою є доступ автовиробників до великих обсягів заводських даних, які можна використовувати для навчання систем штучного інтелекту, як це роблять із текстовими масивами в інтернеті.
Автозаводи вже давно працюють із промисловими роботами, які складають, зварюють і фарбують деталі. Але сфери, де маніпулятори не справляються, досі вимагають тисяч працівників. В умовах низької маржинальності в автоіндустрії скорочення витрат на працю може стати серйозною перевагою, особливо на тлі конкуренції з китайськими виробниками, де собівартість є значно нижчою. Деякі європейські компанії, зокрема Mercedes-Benz та BMW, заявляють, що створюють роботів із людською логікою для оптимізації виробництва. Вони мають працювати цілодобово і не потребувати зарплат.
Однак технологічні обмеження залишаються значними. Маск називає головною складністю “проблему рук”, адже здатність машин маніпулювати предметами так само невимушено, як це робить людина, залишається викликом. Приклади на кшталт робота Chipotle, який може робити лише салати, але скрутити буріто для нього лишається проблемою – і є демонстрацією меж сучасної робототехніки, стверджує The Atlantic.
Та попри це, в автоіндустрії вважають, що роботизація й автономні системи рухаються до спільної точки. Автомобілі вже називають “роботами на колесах”, а зі зростанням автономності різниця між машиною і гуманоїдом може стати формальністю. Зрештою робот, який перевозить вас дорогою або виконує хатню роботу, має ту саму мету, про яку говорить Маск: зекономити час і гарантувати безпеку, залишивши людям можливість приділити увагу іншим речам.
Неочікуваний плюс
Американські фермери захищають урожай від спеки, встановлюючи сонячні панелі
У фермерських господарствах Середнього Заходу США аграрії та енергетичні компанії дедалі активніше співпрацюють у сфері агровольтаїки — моделі, яка поєднує вирощування сільськогосподарських культур і генерацію сонячної енергії.
Серед фермерів, які відкрили для себе переваги такої системи, — Лінда Хезел із Міссурі. На своїй фермі в містечку Керн вона вирощує трави, овочі та інші культури під сонячними панелями, встановленими на висоті понад два метри. Ця конструкція не тільки генерує електроенергію, а й захищає рослини від надвисоких літніх температур, які останніми роками тримаються набагато довше.
Жінка пригадує, що у 2012 році під час сильної посухи врожай майже повністю загинув, і їй довелося висаджувати частину культур у тіні сосни, щоб хоч щось урятувати. За три десятиліття вона помітила: нагрівання повітря і землі робить вирощування деяких рослин дедалі складнішим. Сонячна система з 18 панелей дала їй змогу стабілізувати господарство й зменшити вплив аномальної спеки, яка стає критичним викликом для фермерів у регіонах із жарким кліматом. Зібрані врожаї вона продає ресторанам у Канзас-Сіті, забезпечуючи покупцям справжній продукт “з-грядки-на-стіл”.
Інші фермери Середнього Заходу також знаходять у співпраці з сонячними компаніями практичні вигоди. Для енергетичних компаній це є способом ефективно доглядати за територіями, де розміщені панелі, не витрачаючи коштів на регулярне скошування трави чи інший догляд ділянок між панелями. А для фермерів це можливість працювати на землі, яка була б недоступною через високу вартість оренди чи дефіцит вільних площ.
Особливо важливою, пише The Cool Down, така модель стала для фермерів-початківців, які не мають власних земельних наділів.
Казуа Беррі, яка виросла в родині іммігрантів і з дитинства працювала на орендованих городах, сьогодні є директоркою ферми в некомерційній організації The Food Group у Міннесоті. Вона допомагає молодим аграріям здобувати досвід, проте навіть після тренувальних програм знайти доступну ділянку часто майже неможливо. Співпраця з компанією US Solar, яка тестує можливість надавати довгострокову фермерську оренду на своїх “сонячних полях”, стала розв’язанням проблеми. Молоді фермери отримують безкоштовні ділянки між рядами панелей і вирощують овочі в тіні конструкцій. Натомість компанія економить на догляді за територією, а фермери стежать за станом обладнання.
На пілотній ділянці вже працюють п’ятеро фермерів, а керівництво US Solar вважає, що модель агровольтаїки може змінити ставлення сільських громад до сонячних електростанцій. Вона показує, що енергетичні об’єкти не обов’язково повинні витісняти аграрне виробництво. У межах проєкту фермери також висаджують місцеві квіткові й трав’яні види, які приваблюють комах-запилювачів, а на деяких ділянках навіть випасають овець. Це збільшує біорізноманіття та дозволяє ефективно використовувати землю.
Беррі розповідає, що врожаї у тіні панелей виявилися навіть кращими, ніж очікували учасники програми. Вона називає момент, коли побачила результат, символічним — ознакою того, що модель має перспективу і може стати інструментом розвитку сільського господарства. Адже, на її думку, всі люди мають право вирощувати їжу, і для цього їм потрібні лише ресурси та доступ до землі.
За війну заплатять усі
З поступовим сповільненням економіки Москва витягуватиме дедалі більше коштів з кишень росіян
Після двох років зростання, яке забезпечувалося витратами на війну проти України, російська економіка сповільнюється. Доходи від нафти падають, бюджетний дефіцит зростає, а оборонні видатки вже не збільшуються. Кремлю потрібні нові джерела доходів, тож Володимир Путін дедалі очевидніше запускає руку до кишень звичайних громадян і малого бізнесу, пише автор Associated Press. Найпомітніша зміна — підвищення ПДВ із 20% до 22%, що, за деякими оцінками, може додати до бюджету близько трильйона рублів. Відповідний закон має набути чинності з 1 січня.
Крім підвищення ставки, уряд значно знижує поріг річного виторгу, з якого бізнес зобов’язаний сплачувати ПДВ: з 60 мільйонів рублів до 10 мільйонів до 2028 року. Це позиціонується як боротьба зі схемами поділу бізнесів з метою уникнення оподаткування, але під удар потраплять невеликі магазини, салони краси й інші малі підприємства.
Кремль також пропонує підвищити акцизи на алкоголь, сигарети та вейпи, збільшити вартість отримання водійських документів і скасувати пільги під час імпорту автомобілів. Окремо обговорюється запровадження “техподатку” на електроніку, включно з ноутбуками та смартфонами.
У Москві на вулицях мешканці говорять про це з роздратуванням і водночас із приреченістю. Люди очікують подорожчання продуктів, особливо у бідних регіонах. Змусивши дрібних підприємців сплачувати ПДВ, влада отримає протилежний ефект — бізнеси закриватимуться, а надходження скоротяться.
Крім змін із ПДВ, з грудня минулого року різко зросло мито на імпортні автомобілі з потужністю понад 160 к.с., що здебільшого б’є по дорогих іномарках. Аналітики сумніваються, що це стимулюватиме інвестиції у російське автовиробництво через високі ставки Центробанку та вузькість внутрішнього ринку порівняно з Китаєм.
Зі свого боку, автодилери прогнозують тимчасове скорочення продажів, але сподіваються, що з часом повернуться до нинішніх показників. Водночас збільшення податків і зборів, як визнають у галузі, призведе до подорожчання товарів, а споживачі вимагатимуть підвищення зарплат, що розкручуватиме загальний рівень цін.
Сповільнення економіки вже помітне: на початку 2025 року Росія зафіксувала падіння, і уряд прогнозує зростання лише на рівні 1% після понад 4% у 2023-2024 роках. Високі ставки центробанку мають стримати інфляцію, яка тримається на рівні 8% і підігрівається воєнними витратами.
Доходи від нафти впали на 20% через зниження світових цін, а західні санкції підвищують втрати бізнесу й стримують інвестиції. Через це дефіцит бюджету зріс із 0,5% до 2,6% ВВП. Для інших країн це не критично, але Росія не може позичати на міжнародних ринках і змушена покладатися на внутрішні банки. Міністр фінансів Антон Сілуанов заявив, що уряд віддає перевагу збільшенню доходів замість розширення боргу, щоб уникнути додаткового тиску на інфляцію та ключову ставку.
Очікується, що підвищення ПДВ на початку спричинить стрибок цін, але згодом може стримати інфляцію через зниження споживчого попиту. Податкові рішення Кремля означають відхід від воєнної економіки попередніх двох років, коли завдяки високим цінам на нафту та військовим витратам у населення зростали доходи. Зарплати на оборонних підприємствах підвищувались разом із цінами, а виплати за контрактну службу й компенсації за загиблих створювали додатковий приплив коштів у бідні регіони.
На думку аналітиків, у короткостроковій перспективі Путін не зіткнеться з браком грошей: податки з корпорацій і доходи населення забезпечують бюджет надходженнями. Але через рік чи півтора Кремлю доведеться робити складний вибір між фінансуванням війни та підтримкою рівня споживання, щоб уникнути можливого невдоволення населення.
Мінлива ворожа природа
Як Велика Британія обійшла Сполучені Штати і знову стала головним ворогом Росії
Упродовж останніх років Велика Британія стала головним ворогом Росії в офіційній риториці кремлівських посадовців і пропагандистських медіа. Москва звинувачує Лондон у причетності до атак дронами на російські аеродроми, підриві “Північного потоку”, організації “терористичних рейдів” на територію РФ і навіть у співучасті в нападі ІДІЛ на концерт минулого року.
Минулого тижня до переліку додалося нове обвинувачення: Москва заявила, що британська розвідка нібито намагалася переманити російського пілота, який керував літаком із ракетами “Кинджал”. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров стверджував, що пілота хотіли спрямувати до Румунії, де його літак збили б сили НАТО, і назвав Королівство “гускою, яка щоразу виходить сухою з води”.
Згідно з дослідженням авторів The Guardian, це пов’язано з тим, що, відновлюючи контакти з адміністрацією Дональда Трампа, Росія, фактично змінила фокус: роль головного противника, яку раніше займали США, тепер дедалі частіше дістається Великій Британії. Колишній військовий аташе країни в Москві Джон Форман пояснює, що російська влада не насмілюється напряму критикувати Трампа, тому обирає того, хто ближче. У російській риториці Лондон вже перетворився на джерело всіх проблем, від втрат у війні до внутрішніх загроз. Російська зовнішня розвідка вже називала Британію “головним підбурювачем до війни” напередодні обох світових конфліктів.
Ця історія не нова та сягає “Великої Гри” XIX століття, коли імперські Росія і Британія змагалися за вплив у Центральній Азії. Після революції 1917 року Лондон знову став головним ворогом у баченні більшовиків як уособлення старого імперіалізму. США тоді відігравали другорядну роль, і у радянській розвідці того часу американський напрям відпрацьовувався у межах британського підрозділу.
У російських силовиків існує давня недовіра до Королівства, яке називають “англосаксами”, вкладаючи у цей термін зміст геополітичного протистояння. Державні телеканали розпалюють ворожнечу, а провідні пропагандисти погрожують Лондону ядерними ударами. За даними соцопитувань, майже половина росіян вважає Британію головним ворогом, поступаючись лише Німеччині.
Форман зазначає, що у Великій Британії ця ненависть майже не помітна: пересічні британці навіть не усвідомлюють, наскільки глибоко їх демонізують у російській риториці. Водночас московські заяви про Британію часто досить суперечливі: її одночасно описують як занепалу імперію і як силу, що має надмірний вплив на світові процеси.
Повномасштабне вторгнення в Україну опустило двосторонні відносини майже до дна. Попри те, що можливості Британії менші за американські, Лондон часто виявляється більш рішучим у постачанні зброї та наданні розвідданих Києву. Українські джерела кажуть, що британці “були на крок попереду з перших днів”. Тодішній прем’єр Боріс Джонсон став одним із перших західних лідерів, які відвідали Київ навесні 2022 року, тоді як візит Джо Байдена відбувся лише за рік. Московські чиновники, включно з Путіним, також неодноразово звинувачували Джонсона у зірваних мирних переговорах.
За словами одного з європейських дипломатів у Москві, росіяни “ненавидять британців сильніше за будь-кого в Європі”. Москва засуджує “Захід” загалом, але з Лондоном не хоче вести діалог навіть у неофіційних форматах. Раніше медіа повідомляли, що спроби Британії встановити непублічний канал зв’язку провалилися, тоді як з Берліном і Парижем Кремль контактує активніше. Деякі експерти пояснюють це тим, що у британському суспільстві існує широка підтримка допомоги Україні, тоді як у багатьох європейських країнах досі тривають дискусії.
Щобільше, автори також звертають увагу на те, що Москва розглядає Британію як стратегічно вразливу — держава, що вийшла з ЄС, втратила частину впливу на континенті й не змогла повністю відновити тісні зв’язки зі США за каденцій Трампа і Байдена. Тож, у такій конфігурації Кремль бачить Лондон ізольованим і вважає, що так може тиснути на нього, використовуючи нібито ослаблене становище Королівства.
Дорослі дитячі іграшки
OpenAI заблокувала виробника іграшок, які говорили з дітьми про зовсім недитячі речі
Компанія OpenAI припинила співпрацю з виробником дитячих іграшок FoloToy після того, як штучний інтелект, вбудований у плюшевого ведмедика Kumma, почав відповідати дітям небезпечними й неприйнятними фразами. За даними дослідження, яке оприлюднила Public Interest Research Group (PIRG), іграшка давала інструкції з того, як знайти й запалити сірники, а також охоче обговорювала теми сексуального характеру, включно з фетишами.
Модель GPT-4o від OpenAI була основою для роботи іграшки, і після розголосу компанія негайно заблокувала розробнику доступ до своїх технологій, заявивши, що той порушив політику використання.
FoloToy, яка спочатку обіцяла зняти з продажу лише проблемну іграшку, оголосила про тимчасове припинення продажів усієї продукції та початок масштабного аудиту безпеки. Представники організації підтвердили, що компанія проводить перевірку всіх товарів, щоб виявити потенційні ризики. Для аналітиків PIRG це стало кроком у правильному напрямку, однак вони називають його лише частковою перемогою, оскільки ринок іграшок зі штучним інтелектом практично не регулюється і подібних випадків може бути значно більше.
Згідно з оприлюдненим звітом, PIRG протестувала три різні іграшки для дітей від 3 до 12 років, але саме Kumma продемонструвала найсерйозніші порушення. В одному з експериментів ведмедик у дружньому тоні пояснював дитині, як дорослі користуються сірниками й запальничками і що потрібно робити, коли вогонь загасне. Значно більш тривожними стали фрагменти, де робот обговорював різні сексуальні практики та давав їхній опис, після чого навіть ставив зустрічні запитання дитині. І це викликало особливе занепокоєння дослідників.
OpenAI, пише автор Futurism, і раніше швидко реагувала на випадки небезпечного використання своїх моделей після того, як такі інциденти ставали вірусними. Проте дослідники ставлять під питання масштаби превентивного контролю компанії й те, наскільки системно вона відстежує, як її моделі інтегруються у сторонні продукти.
Ситуація з FoloToy може стати критично важливою, зважаючи на те, що OpenAI входить у партнерство з Mattel, одним із найбільших виробників іграшок у світі. Нові продукти, над якими компанії працюють цього літа, можуть вивести AI-іграшки у масовий сегмент, і тому незрозуміло, як OpenAI реагуватиме у разі проблем із продукцією великого бренду.
Питання також стосується інших виробників, які використовують або планують використовувати ChatGPT й інші ШІ-моделі у своїх розробках. PIRG наголошує, що ринок ШІ-іграшок зростає і багато компаній інтегрують чат-ботів у продукцію для дітей, не замислюючись над належними гарантіями безпеки такої продукції. Представники організації зазначають, що після інциденту з Kumma постає питання, скільки подібних іграшок досі є у продажу. На їхню думку, виробники мають докладати більше зусиль, щоб гарантувати безпечність товарів, особливо коли йдеться про продукти для малечі, які можуть легко повторювати почуте від інтерактивних іграшок.
Якою буде робота у 2026 році
П’ять трендів, які визначатимуть культуру робочого місця
Після стрімких змін 2025 року, коли робочі середовища зазнавали впливу економічних потрясінь, масових звільнень і політичної боротьби навколо DEI-програм (Розмаїття-Рівність-Інклюзія), компанії переходять у 2026 рік із новими викликами. Низка корпорацій скоротила ініціативи з розмаїття та інклюзії, а через політичний тиск у США вже ухвалено законодавство, спрямоване проти DEI.
Паралельно компанії пришвидшують інтеграцію великих мовних моделей: згідно зі звітом McKinsey, 92% бізнесів планують збільшити інвестиції в ШІ найближчими роками. А після шатдауну американські працівники зіткнулися зі спадом довіри, падінням залученості держслужбовців і ширшим суспільним невдоволенням. У таких умовах і формуватиметься робоча культура 2026 року, пише Forbes.
Одним із ключових факторів стане розвиток автоматизації та штучного інтелекту. Попри побоювання масштабних звільнень, аналіз Budget Lab Єльського університету за 2025 рік не виявив серйозних зрушень на ринку праці після появи ChatGPT. Ознак масового витіснення когнітивної праці поки немає.
Водночас поширення використання ШІ у повсякденних робочих процесах стає помітнішим: згідно з опитуванням Pew Research Center, 21% працівників США вже виконують частину завдань за допомогою ШІ. Компаніям доведеться уважно стежити за тим, як збільшення залежності від таких інструментів впливає на якість роботи, і формувати політики, що регулюють допустиме використання автоматизованих систем.
Після скорочення DEI-ініціатив у 2025 році компанії стикаються з падінням довіри серед працівників. Дані опитувань свідчать, що менше половини опитаних вірять, що роботодавці можуть створити умови для комфорту всіх співробітників. Дослідження Mental Health First Aid England та Henley Business School показують, що кількість людей, які відчувають свободу “бути собою” на роботі, суттєво зменшилася порівняно з 2020 і 2024 роками. За відсутності політик, спрямованих на рівність, компанії можуть зіткнутися зі зниженням лояльності й погіршенням загального добробуту команди.
У 2026 році корпоративна стабільність залежатиме від здатності бізнесів відновлювати довіру, забезпечувати справедливість і підтримувати здоровий робочий клімат.
Зростання внутрішньої активності також стане помітною тенденцією. Співробітники дедалі частіше використовують соціальні мережі, страйки й інші форми колективного захисту, щоб впливати на корпоративні рішення. Платформи на кшталт TikTok перетворилися на простір для розповідей про токсичні робочі умови, і зростання такої практики триватиме. У 2026 році компаніям доведеться мати справу з більш рішучими працівниками, які готові виступати проти несправедливих умов.
Ще однією ключовою темою стане вимога працівників до ціннісної відповідності. Дослідники кажуть, що соціальні й екологічні принципи стають визначальними під час вибору нового місця роботи. Майже половина опитаних заявила, що відмовиться від позиції, якщо компанія не поділяє їхніх переконань, і 29% уже звільнялися через розбіжності з поглядами керівництва. Дедалі більша кількість кандидатів прагне працювати в організаціях, які відповідають їхнім життєвим пріоритетам. Це змушує бізнес адаптувати свої внутрішні політики та лідерські практики, щоб відповідати власній місії й задекларованим цінностям.
І на додачу до внутрішнього тиску, компанії стикнуться зі зростанням суспільного контролю. За даними Edelman Brand Trust, споживачі дедалі частіше роблять вибір на користь брендів, з якими мають ціннісний збіг. Якщо компанія випускає продукт або вступає у партнерство, яке публіка вважає неприйнятним, споживачі готові реагувати протестами й бойкотами. У 2026 році, коли вибір товарів і сервісів величезний, бренди, які ігнорують настрої клієнтів, ризикують втратити їх до того, як встигнуть виправити ситуацію.
Рік “парасоціальності”
Нове кембриджське слово року, яке пояснює наше ставлення до онлайн-знаменитостей
Словом 2025 року, за версією укладачів Кембриджського Словника, стало “parasocial”, або ж “парасоціальний” — прикметник, що описує односторонній емоційний зв’язок, який люди вибудовують зі знаменитостями, медіаперсонами та навіть штучним інтелектом. Мільйони користувачів стежать за життям інфлюенсерів у соцмережах, а їхні постійні відео й пости в Instagram і TikTok створюють враження близькості. Підписники дізнаються, що ті їдять, як переживають хвороби, з ким розлучилися чи які труднощі проходять у лікуванні безпліддя.
Так формується ілюзія дружби з людьми, яких вони ніколи не зустрічали, пояснює авторка The Times
Хоча сам термін виник ще у 1956 році, коли соціологи Дональд Гортон і Річард Воль описували зв’язок телеглядачів із персонажами серіалів, сьогодні феномен набув небачених масштабів. За словами професорки експериментальної психології Кембриджського університету Сімони Шналл, ми живемо в епоху інтенсивних і часто нездорових парасоціальних зв’язків з інфлюенсерами. Люди відчувають, ніби “знають” блогера особисто, можуть йому довіряти й навіть демонструвати надмірну лояльність. На її думку, це посилюється через кризу довіри до традиційних медіа: глядачі шукають авторитетів серед індивідуальних контент-мейкерів і проводять години, споживаючи їхній контент. Дослідження Шналл показують, що такі прихильники схильні пробачати кумиру навіть проблемну поведінку.
Також дедалі частіше спостерігається й інша тенденція — формування парасоціальних зв’язків із чат-ботами. Деякі користувачі починають сприймати штучний інтелект як друга або навіть як заміну терапевта. Шналл вважає, що саме такі зв’язки можуть бути найнебезпечнішими, адже “усувають” реальну людину зі взаємодії. Молодь, каже вона, особливо вразлива до подібних ілюзій зв’язку.
Парасоціальні стосунки колись були притаманні взаємодії з правителями чи релігійними лідерами, від яких суспільства сподівались отримати щось важливе. Потім люди почали вибудовувати емоційну прив’язаність до зірок спорту й музики.
Сучасні фанатські нав’язливості, – наприклад, бурхлива зацікавленість стосунками співачки Тейлор Свіфт і спортсмена Тревіса Келсі, – є продовженням цієї моделі. Вони здебільшого безпечні, але іноді супроводжуються агресивними онлайн-дискусіями та надмірним аналізом приватного життя зірок. Та й вони самі дедалі частіше заявляють про порушення особистих кордонів: співачка Чепелл Роан минулого року писала, що думати, ніби можна “знати людину” лише через її творчість, хибно. А актор Баррі Кеоган розповідав, що шанувальники навідувалися до будинків його родичів.
Тим часом інші знаменитості, наприклад, співачка Лілі Аллен, навпаки, звертаються до інтересу публіки, перетворюючи власні історії на матеріал для творчості. Хоча й наголошують, що художнє переосмислення не дорівнює документальному відтворенню реальності. Окремо The Times виділяє ведучих популярних подкастів, які стають постійними “голосами в домі” для своїх слухачів, формуючи відчуття товариства, якого в реальності не існує.
Шналл пояснює поширеність таких зв’язків тим, що людський мозок еволюційно схильний шукати соціальні контакти. Через зростання ізоляції багато хто знаходить їх у соцмережах або серед знаменитостей, навіть якщо зв’язок є суто ілюзорним. Головний редактор словника Колін Макінтош зазначає, що слово “parasocial” стало яскравим прикладом того, як терміни з академічного середовища виходять у масову культуру, підкреслюючи одержимість суспільства знаменитостями.
У словнику також з’явилися нові терміни, що відображають сучасні інтернет-реалії: від “slop”, що описує низькоякісний контент, часто створений ШІ, до “broligarchy”, яким позначають дуже заможних, часто знайомих між собою, технологічних підприємців з політичними амбіціями.
Як відбираємо історії: весь тиждень наша редакція з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Ми відбираємо й пропонуємо редактору топрозповіді, які обговорює світ. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.