Як українські фільми працюють на перемогу
Як українські фільми працюють на перемогу
Після Революції гідності українське кіно почало розвиватися швидкими темпами. Це стало можливим завдяки обмеженню доступу російської продукції на екрани країни і збільшенню фінансування проєктів, що перемогли у пітчінгах Держкіно. В умовах гібридної війни, що нав’язала Україні Російська Федерація, це були правильні і необхідні кроки. Завдяки цьому, в кінотеатрах з’явилися нові вітчизняні фільми із суто національними сенсами, наша країна зайняла достойне місце на мапі світової кіноспільноти, активно приймаючи участь у
Найкращий повнометражний ігровий фільм – реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
Найкращий документальний фільм – реж. Олексій Радинський
Найкращий короткометражний ігровий фільм – реж. Наталка Ворожбит
Найкращий анімаційний фільм – реж. Марина Степанська, Анна Дудко
Найкращий повнометражний ігровий фільм – реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
Найкращий документальний фільм – реж. Олексій Радинський
Найкращий короткометражний ігровий фільм – реж. Наталка Ворожбит
Найкращий анімаційний фільм – реж. Марина Степанська, Анна Дудко
Цей проект став більше, ніж просто туром з кінопоказами. Навколо нього об’єднались кінематографісти, бізнес, волонтери та держава з гнучким підходом та креативним використанням технологій (наприклад, кіномобіль – платформа, яка дозволяє влаштувати кінопоказ просто неба навіть у непристосованих для цього місцях), з активним залученням жителів громад. Більше про тур “Кіно заради Перемоги!” – у партнерському проекті з благодійним фондом “МХП-Громаді“.
Національний тур “Кіно заради Перемоги!” розпочався на початку серпня з показу на Вінниччині документально-публіцистичної стрічки режисерки Катерини Степанкової “Вітер зі Сходу” для бійців Національної гвардії України. У фільмі поєднані кадри з поїздок видатної української акторки, амбасадорки туру Ади Роговцевої на передову протягом 2014-19 років із виступами на війні майстрів українського театру та кіно. За словами акторки, найбільш важливим емоційним моментом туру стало її тривале спілкування з українськими воїнами і цивільними глядачами після переглядів.
Вітчизняне кіно – це ми про нас самих нам самим. Це дуже важливо – об‘єднатися, спізнатися, полюбити самих себе і повірити в себе,
акторка та режисерка
Разом із Адою Роговцевою фільм представляла її донька, режисерка стрічки Катерина Степанкова. Вона розказала, як вони одразу поїхали звільненими містами – Лисичанськ, Сєверодонецьк, Слов’янськ. Режисерка вважає, що Національний тур – можливість творчо переосмислити українське буття: “Це творчий пошук українських сенсів – одвічних і сьогоденних, створення спільного культурного простору, якого так бракувало нашій країні і який багато важить у ствердженні нації”.
Богдан Бенюк, актор театру та кіно, Народний артист України активно долучився до туру та став амбасадором і представляв багато фільмів, серед котрих були: воєнна комедія режисера Андрія Іванюка “Східняк”, воєнна драма режисера Зази Буадзе “Мати Апостолів”, історична стрічка режисера Михайла Іллєнка “Толока”, де він грав як актор. “Тур дає нагоду кінематографістам висловити військовим велетенську подяку і повагу. І головне – ще раз підкреслити єдність українського народу і абсолютну переконаність у майбутній перемозі! Коли до тебе підходять після фільму і спілкуються, фотографуються, беруть автографи – це все дуже емоційно та зворушливо. У військових частинах, у людей, що настраждалися, тільки такі речі і важливі – доброзичливе спілкування, слова щирої підтримки. Усе спрацьовує на позитив і ти знаєш, що це справа правильна”.
Кінотур планувався у межах заходів до Дня Незалежності України, з початку серпня до кінця вересня, але заявок на кінопокази була така кількість, що тур довелося продовжити ще на місяць – до 31 жовтня та розширити до двох форматів. І це тільки перший етап.
За словами Андрія Різоля, ідеолога ініціативи, продюсера Туру і голови Асоціації “Дивись українське!”, від погодження ідеї до реалізації минуло лише шість тижнів і це шалена швидкість для такого проекту – кінопокази були заплановані у громадах-осередках перебування внутрішньо переміщених осіб та у частинах ЗСУ по 15 областях України. Саме на досвідчену команду Асоціації “Дивись українське!” лягла відповідальність організації кінопоказів “в полях” за участю кінозірок в частинах ЗСУ, Національної гвардії, осередках внутрішньо-переміщених осіб.
Така швидкість та масштаби стали можливими завдяки підтримки проєкту Благодійним фондом “МХП-Громаді”, який ще у 2021 році спільно з Асоціацією “Дивись українське!” був співорганізатором Національного туру “Кіно просто неба”. Фонд займається розвитком громад у 12 областях. Це здебільшого невеликі міста й села. Досліджуючи потреби жителів під час організації конкурсів громадських ініціатив, команда фонду звернула увагу на те, що є великий запит на спільний перегляд кіно. Часто подавалися проєкти на створення в селі локального кінотеатру або організації переглядів українського кіно з творчими зустрічами із акторами. Саме в цей момент з пропозицією реалізації таких проєктів виступила Асоціація “Дивись українське!”. А наступного року був організований Національний тур “Кіно заради Перемоги”.
Така швидкість та масштаби стали можливими завдяки підтримки проєкту Благодійним фондом “МХП-Громаді”, який ще у 2021 році спільно з Асоціацією “Дивись українське!” був співорганізатором Національного туру “Кіно просто неба”. Фонд займається розвитком громад у 12 областях. Це здебільшого невеликі міста й села. Досліджуючи потреби жителів під час організації конкурсів громадських ініціатив, команда фонду звернула увагу на те, що є великий запит на спільний перегляд кіно. Часто подавалися проєкти на створення в селі локального кінотеатру або організації переглядів українського кіно з творчими зустрічами із акторами. Саме в цей момент з пропозицією реалізації таких проєктів виступила Асоціація “Дивись українське!”. А наступного року був організований Національний тур “Кіно заради Перемоги”.
Держкіно України опрацювало відповідне звернення і Національний тур отримав підтримку від Офісу Президента, який надіслав листи усім військово-цивільним адміністраціям з пропозицією долучитися до проєкту, виділити координатора від кожної області. Андрій Різоль вважає, що це значно полегшило ситуацію в контексті погодження та дозвільної процедури організації заходів Туру: “Голови адміністрацій побачили, що ініціативу підтримала державою як важливий та актуальний проєкт. Листи допомогли пришвидшити погоджувальні механізми, оскільки кожний показ – публічний, тому організатори повинні погоджувати на місцях його проведення з низкою установ та організацій”.
Держкіно провело комплексне погодження проведення Туру з ДСНС, Нацполіцією, координаторами від військових облдержадміністрацій та всіма необхідними інституціями, домовлялося з правовласниками фільмів, які надавали контент для демонстрації. Як сказала Марина Кудерчук, Голова Державного агентства України з питань кіно: “Українське кіно має жити. І доки його дивляться – воно живе. Ми раді бути співорганізаторами Національного туру “Кіно заради Перемоги!”, й вже довели, що цей тур – вітчизняний рекордсмен за масштабом та рівнем організації”.
Держкіно провело комплексне погодження проведення Туру з ДСНС, Нацполіцією, координаторами від військових облдержадміністрацій та всіма необхідними інституціями, домовлялося з правовласниками фільмів, які надавали контент для демонстрації. Як сказала Марина Кудерчук, Голова Державного агентства України з питань кіно: “Українське кіно має жити. І доки його дивляться – воно живе. Ми раді бути співорганізаторами Національного туру “Кіно заради Перемоги!”, й вже довели, що цей тур – вітчизняний рекордсмен за масштабом та рівнем організації”.
За словами організаторів, проведення вітчизняного кінотуру такого масштабу під час воєнного стану – напружена і кропітка робота, де потрібно врахувати величезну кількість нюансів від погоди до стану на фронті. Кожній громаді та військовій частині надавалася можливість обрати, які стрічки дивитись. Держкіно підготувало великий портфель українських фільмів та запропонувало всім охочим доєднатися до Туру у дистанційному форматі. Достатньо було один раз звернутися у Держкіно та у відповідь отримати: перелік фільмів, носії контенту, зразки дизайну, формат звітності, все, що треба для кінопоказів. Відтак у цілодобовому режимі доводилося комунікувати з обласними адміністраціями, із спільнотами на містах. Тому дуже важливою була чітка координація заходів.
Всього за час Національного туру глядачі змогли подивитися 41 стрічку українського виробництва.
реж. Тарас Ткаченко
реж. Ахтем Сеітаблаєв
реж. Олексій Шапарєв
реж. Ахтем Сеітаблаєв та Джон Вінн
реж. Юрій Ковальов
реж. Семен Горов
реж. Тарас Ткаченко
реж. Ахтем Сеітаблаєв
А жестом особливої поваги до місії Національного туру від кінематографістів стало надання для демонстрації у військових частинах допрем’єрних та прем’єрних фільмів. Аби ці стрічки побачили глядачі, Андрій Різоль особисто зв’язувався з продюсерами та правовласниками: “Я пояснював їм ситуацію, місію Туру, задачі проекту, важливість моральної підтримки наших військових і переселенців. Всі підтримали участь у Турі, і мало того, приїздили на локації і представляли своє кіно”.
реж. Катерина Степанкова
реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко
реж. Заза Буадзе
реж. Володимир Харченко-Куликовський
реж. Мар’ян Бушан
реж. Олексій Тараненко
реж. Катерина Степанкова
реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко
реж. Заза Буадзе
реж. Володимир Харченко-Куликовський
реж. Мар’ян Бушан
реж. Олексій Тараненко
Національний тур працював у двох форматах. Згідно з першим форматом військові частини і громади без кінотеатрів забезпечувалися технікою для кінодемонстрації на місцях. І тут окремо треба сказати про кіномобіль – унікальну мобільну медіа-платформу, створену для показів саме там, де немає можливості дивитись кіно. Ахтем Сеітаблаєв, амбасадор кінотуру, актор, режисер, а з початку повномасштабної війни – начальник служби зв’язків зі ЗМІ 241-ї окремої бригади ЗСУ, був у захваті, побачивши роботу медіа-платформи.
Це просто фантастичний кінокомплекс – пересувний кінотеатр. Я вважаю, що потрібно обов’язково продовжувати покази і для військових, і для громад після завершення туру. Це взагалі має бути постійним кейсом,
амбасадор кінотуру, актор, режисер
Кіномобіль разом створили фонд “МХП – Громаді” і Асоціація “Дивись українське!”. “Ми дуже заморочилися, щоб був великий екран, потужний звук, все було: і якісне зображення, і звук за будь-якої погоди, щоб кіномобіль був мобільний та повністю автономний. Ми зробили його спеціально під Національний тур громадами України”, – пояснює Тетяна Волочай.
Другий формат – дистанційні кінопокази за наявності технічного забезпечення у співпраці з активними координаторами та установами в областях України. Але Тетяна Волочай звертає увагу, що, оскільки фонд представлений у дуже великій кількості громад, вже існують команди волонтерів і КСВ-менеджерів на місцях, які приймали участь у організації показів: “У цьому і є особливість і унікальність: вони самі шукають зручні локації, контролюють, щоб глядачі дотримувалися антиковідних заходів. А зараз ще додалася вимога, аби поряд було укриття, попереджають про захід органи адміністрації, військових, поліцію, організують медичне обслуговування, забезпечують воду, запрошують фуд-корти”. Особливе значення надається поширенню інформації про кінопокази через фейсбук- і вайбер-групи. “Зараз через загрозу у військовий час ми не можемо гучно анонсувати заходи, тому і йшла така цілеспрямована робота із “сарафанним радіо”, – додає Тетяна Волочай. Тобто, можна зазначити, що саме у такий спосіб в Україні формується нова волонтерська мережа популяризації українського кіно.
Національний тур підтримали великі вітчизняні мережі кінотеатрів – Multiplex, “КиївКіноФільм” та “Лінія кіно”, сформувавши спеціальні програми показів у своїх кінотеатрах. Кіномарафон українських фільмів у кінотеатрах проходив з 20 серпня по 19 жовтня. Кожен з глядачів мав змогу відвідати сеанс лише за 1 гривню. “Все було організовано за стандартними умовами благодійних показів. Доходу від таких сеансів ми не отримали. Звісно, у нас були витрати – ми орендуємо зали, платимо зарплатню нашим працівникам, платимо за електрику і тепло, і так далі, але це був наш вклад у підтримку цієї ідеї”, – сказав CEO сети Multiplex Роман Романчук.
Організатори проєкту ставили перед собою завдання залучити якомога більше людей до перегляду українського кіно на якомога більшій території. І цю задачу вони перевиконали: у 177 населених пунктах 18 областей України пройшло 1036 кінопоказів. “Особливо це важливо для віддалених містечок та сіл, де люди відвикли від культурних подій, і їм потрібно було пройти етап усвідомлення, що це для них доступно”, – зазначає Тетяна Волочай.
Для внутрішньопереміщених осіб це був момент соціалізації, підтримки, коли людина не залишається на самоті із своїми проблемами, а з кимось знайомиться, спілкується.
Кіно в цей звитяжний і важкий час працює, як терапія, реабілітація, мотивація та консолідація суспільства і його інтеграція у власний культурний код, просвіту та, звісно, дарує настрій і мрію,
акторка та амбасадорка проєкту
Як каже Тетяна Волочай, директорка благодійного фонду “МХП – Громаді”: “З одного боку, тур саме задовольняє потреби людей у спільному перегляді кіно. А з іншого – це про те, що для нас зараз важливо. Проєкт на часі, тому що МХП, наш основний донор, – компанія з українським корінням. І для нас важлива українська ідентичність, українська культура, важливо донести її людям. Ми отримали масу позитивних відгуків і прохань “іще”.
Як каже Тетяна Волочай, директорка благодійного фонду “МХП – Громаді”: “З одного боку, тур саме задовольняє потреби людей у спільному перегляді кіно. А з іншого – це про те, що для нас зараз важливо. Проєкт на часі, тому що МХП, наш основний донор, – компанія з українським корінням. І для нас важлива українська ідентичність, українська культура, важливо донести її людям. Ми отримали масу позитивних відгуків і прохань “іще”.
Національний тур – можливість сказати “велике дякуємо” нашим захисникам. А власне покази у військових частинах дуже важливі стрічки з точки зору мотивації наших вояків. Саме це підкреслює полковник Володимир Матвійчук з Центру морально-психологічного забезпечення ЗСУ: “Між вибухами, авіанальотами та артобстрілами ми переміщувалися на відновлення на полігон або у пункт постійної дислокації, щоб подивитися українське кіно, відволіктися, перелаштуватися, поспілкуватися з акторами. Це пришвидшує відновлення та допомагає думати та розмовляти не лише на тривожні теми. “Кіно заради Перемоги!” дає розуміння, як народжуються символи нації, якими керуємось і досі: сміливість, згуртованість та небайдужість!”
За словами Тетяни Волочай, проєкт буде продовжуватися, набуде нових якостей, можливостей і форматів. Вже зараз відомо, що розпочався другий етап туру – кінопокази для підрозділів ЗСУ та Національної гвардії. І до того ж, українські режисери знімають нові історії про те, що відбувається на фронті, про те, як самі беруть участь у військових діях.
Кінотур – це промоція вітчизняного кіно, можливість побачити українське, трошки переключитися, згуртуватися навколо свого, бо на це є великий попит,
директорка благодійного фонду “МХП – Громаді”
2014 – Офіційний конкурс – реж. Сергій Лозниця – Канни
2014 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Мирослав Слабошпицький – Гран-прі Тижня критиків – Канни
2017 – Офіційний конкурс – реж. Сергій Лозниця – Канни
2017 – Програма Двотижневик режисерів – реж. Шарунас Бартас – Канни
2018 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Бенедикт Ерлінґссон – Канни
2018 – Секція Особливий погляд – реж. Сергій Лозниця – Приз за найкращу режисуру – Канни
2019 – Секція Особливий погляд – реж. Наріман Алієв – Канни
2019 – Офіційний конкурс короткометражних фільмів – реж. Декель Беренсон – Канни
2021 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Елі Ґраппа — заохочувальна премія “SACD Award” – Канни
2021 – Позаконкурсна програма Спеціальних показів документальних фільмів – реж. Сергій Лозниця – Заохочувальна премія “Золоте око” – Канни
2015 – Позаконкурсна програма – документальні фільми – реж. Євген Афінеєвський – Венеція
2019 – Основна конкурсна програма на здобуття Золотого лева – реж. Вацлав Маргоул – Венеція
2019 – Секція “Горизонти” – реж. Валентин Васянович – Нагорода за найкращий фільм секція “Горизонти” – Венеція
2019 – Програма “Міжнародний тиждень критики” – реж. Мантас Кведаравічюс – Венеція
2020 – Програма “Міжнародний тиждень критики” – реж. Наталія Воржбит – заохочувальна премія Verona Film Club Award – Венеція
2021 – Секція “Горизонти” – реж. Петер Керекес – TBA – Венеція
2021 – Секція “Горизонти” – реж. Олег Сенцов – TBA – Венеція
2021 – Основна конкурсна програма на здобуття Золотого лева – реж. Валентин Васянович – TBA – Венеція
2015 – Офіційний конкурс – реж. Олексій Гєрман молодший – Берлінале
2016 – Документальна програма секції “Панорама” – реж. Мантас Кведаравічюс – Берлінале
2016 – Програма Generation 14plus – реж. Наріман Алієв – Берлінале
2017 – Програма Generation 14plus – реж. Георг Жено, Ліза Сміт – Гран-прі програми Generation 14plus – Берлінале
2018 – Секція “Панорама” – реж. Марися Нікітюк – Берлінале
2019 – Офіційний конкурс – реж. Агнешка Голланд – Берлінале
2020 – Програма Generation 14plus – реж. Ірина Цілик – Берлінале
2021 – Програма Generation 14plus – реж. Катерина Горностай – Приз Юнацького журі програми Generation 14plus “Кришталевий ведмідь” – Берлінале
2014 – Конкурсна програма “Леопард майбутнього” – реж. Марія Кондакова – Локарно
2015 – Конкурсна програма дебютних фільмів – реж. Олена Хорєва – Спеціальна згадка конкурсу дебютних фільмів – Локарно
2017 – Конкурсна програма “Леопард майбутнього”, програма італійського кіно – реж. Андреа Маньяні – Локарно
2017 – Конкурсна програма кінематографістів сьогодення – реж. Павло Остріков – Локарно
2017 – Програма Histoire(s) du cinéma – реж. Шарунас Бартас – Локарно
2017 – Конкурсна програма Bright Future – реж. Юрій Речинський – Роттердам
2018 – Конкурсна програма Ammodo Tiger Short – реж. Тобіас Зєлони – Роттердам
2018 – Конкурсна програма Bright Future Short – реж. Анна Єрмолаєва – Роттердам
2019 – Позаконкурсна програма Deep Focus – реж. Сергій Параджанов – Роттердам
2014 – Документальний конкурс – реж. Остап Костюк – Карлові Вари
2014 – Документальні фільми поза конкурсом – реж. Сергій Лозниця – Карлові Вари
2015 – Офіційний конкурс – реж. Єва Нейман – Приз екуменічного журі – Спеціальна згадка – Карлові Вари
2016 – Документальний конкурс – реж. Віталій Манський – Карлові Вари
2017 – Офіційний конкурс – реж. Петер Беб’як – Нагорода за найкращу режисуру – Карлові Вари
2017 – Конкурсна програма East of the West – реж. Марина Степанська – Карлові Вари
2018 – Конкурсна програма East of the West – реж. Роман Бондарчук – Карлові Вари
2019 – Конкурсна програма East of the West – реж. Антоніо Лукіч – Спеціальний приз журі – Карлові Вари
2019 – Документальний конкурс – реж. Юрій Шилов – Карлові Вари
2016 – Ретроспективна програма The Act of Killing. Cinema and global violence – реж. Сергій Лозниця – Сан-Себастьян
2019 – Конкурсна програма Glocal in Progress – реж. Ігнас Йонісас – Нагорода програми – Сан-Себастьян
2015 – Конкурс світового документального кіно – реж. Чед Грасія – Головний приз журі світового документального кіно – Санденс
2020 – Конкурс світового документального кіно – реж. Ірина Цілик; – Приз за найкращу режисуру в конкурсі світового документального кіно – Санденс
2018 – Програма Discovery – реж. Бенедикт Ерлінгссон – Торонто
2018 – Програма “Сучасне світове кіно” – реж. Сергій Лозниця – Торонто
2019 – Програма Special Presentation – реж. Вацлав Маргоул – Торонто
2019 – Позаконкурсна програма “Сучасне світове кіно” – реж. Валентин Васянович – Торонто
2014 – Офіційний конкурс – реж. Сергій Лозниця – Канни
2014 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Мирослав Слабошпицький – Гран-прі Тижня критиків – Канни
2017 – Офіційний конкурс – реж. Сергій Лозниця – Канни
2017 – Програма Двотижневик режисерів – реж. Шарунас Бартас – Канни
2018 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Бенедикт Ерлінґссон – Канни
2018 – Секція Особливий погляд – реж. Сергій Лозниця – Приз за найкращу режисуру – Канни
2019 – Секція Особливий погляд – реж. Наріман Алієв – Канни
2019 – Офіційний конкурс короткометражних фільмів – реж. Декель Беренсон – Канни
2021 – Програма Міжнародний тиждень критики – реж. Елі Ґраппа — заохочувальна премія “SACD Award” – Канни
2021 – Позаконкурсна програма Спеціальних показів документальних фільмів – реж. Сергій Лозниця – Заохочувальна премія “Золоте око” – Канни
2015 – Позаконкурсна програма – документальні фільми – реж. Євген Афінеєвський – Венеція
2019 – Основна конкурсна програма на здобуття Золотого лева – реж. Вацлав Маргоул – Венеція
2019 – Секція “Горизонти” – реж. Валентин Васянович – Нагорода за найкращий фільм секція “Горизонти” – Венеція
2019 – Програма “Міжнародний тиждень критики” – реж. Мантас Кведаравічюс – Венеція
2020 – Програма “Міжнародний тиждень критики” – реж. Наталія Воржбит – заохочувальна премія Verona Film Club Award – Венеція
2021 – Секція “Горизонти” – реж. Петер Керекес – TBA – Венеція
2021 – Секція “Горизонти” – реж. Олег Сенцов – TBA – Венеція
2021 – Основна конкурсна програма на здобуття Золотого лева – реж. Валентин Васянович – TBA – Венеція
2015 – Офіційний конкурс – реж. Олексій Гєрман молодший – Берлінале
2016 – Документальна програма секції “Панорама” – реж. Мантас Кведаравічюс – Берлінале
2016 – Програма Generation 14plus – реж. Наріман Алієв – Берлінале
2017 – Програма Generation 14plus – реж. Георг Жено, Ліза Сміт – Гран-прі програми Generation 14plus – Берлінале
2018 – Секція “Панорама” – реж. Марися Нікітюк – Берлінале
2019 – Офіційний конкурс – реж. Агнешка Голланд – Берлінале
2020 – Програма Generation 14plus – реж. Ірина Цілик – Берлінале
2021 – Програма Generation 14plus – реж. Катерина Горностай – Приз Юнацького журі програми Generation 14plus “Кришталевий ведмідь” – Берлінале
2014 – Конкурсна програма “Леопард майбутнього” – реж. Марія Кондакова – Локарно
2015 – Конкурсна програма дебютних фільмів – реж. Олена Хорєва – Спеціальна згадка конкурсу дебютних фільмів – Локарно
2017 – Конкурсна програма “Леопард майбутнього”, програма італійського кіно – реж. Андреа Маньяні – Локарно
2017 – Конкурсна програма кінематографістів сьогодення – реж. Павло Остріков – Локарно
2017 – Програма Histoire(s) du cinéma – реж. Шарунас Бартас – Локарно
2017 – Конкурсна програма Bright Future – реж. Юрій Речинський – Роттердам
2018 – Конкурсна програма Ammodo Tiger Short – реж. Тобіас Зєлони – Роттердам
2018 – Конкурсна програма Bright Future Short – реж. Анна Єрмолаєва – Роттердам
2019 – Позаконкурсна програма Deep Focus – реж. Сергій Параджанов – Роттердам
2014 – Документальний конкурс – реж. Остап Костюк – Карлові Вари
2014 – Документальні фільми поза конкурсом – реж. Сергій Лозниця – Карлові Вари
2015 – Офіційний конкурс – реж. Єва Нейман – Приз екуменічного журі – Спеціальна згадка – Карлові Вари
2016 – Документальний конкурс – реж. Віталій Манський – Карлові Вари
2017 – Офіційний конкурс – реж. Петер Беб’як – Нагорода за найкращу режисуру – Карлові Вари
2017 – Конкурсна програма East of the West – реж. Марина Степанська – Карлові Вари
2018 – Конкурсна програма East of the West – реж. Роман Бондарчук – Карлові Вари
2019 – Конкурсна програма East of the West – реж. Антоніо Лукіч – Спеціальний приз журі – Карлові Вари
2019 – Документальний конкурс – реж. Юрій Шилов – Карлові Вари
2016 – Ретроспективна програма The Act of Killing. Cinema and global violence – реж. Сергій Лозниця – Сан-Себастьян
2019 – Конкурсна програма Glocal in Progress – реж. Ігнас Йонісас – Нагорода програми – Сан-Себастьян
2015 – Конкурс світового документального кіно – реж. Чед Грасія – Головний приз журі світового документального кіно – Санденс
2020 – Конкурс світового документального кіно – реж. Ірина Цілик; – Приз за найкращу режисуру в конкурсі світового документального кіно – Санденс
2018 – Програма Discovery – реж. Бенедикт Ерлінгссон – Торонто
2018 – Програма “Сучасне світове кіно” – реж. Сергій Лозниця – Торонто
2019 – Програма Special Presentation – реж. Вацлав Маргоул – Торонто
2019 – Позаконкурсна програма “Сучасне світове кіно” – реж. Валентин Васянович – Торонто
реж. Тарас Ткаченко
реж. Ахтем Сеітаблаєв
реж. Олексій Шапарєв
реж. Ахтем Сеітаблаєв та Джон Вінн
реж. Юрій Ковальов
реж. Семен Горов
реж. Роман Перфільєв
реж. Заза Буадзе
реж. Олена Дем’яненко
реж. Віктор Андрієнко
реж. Андрій Іванюк
реж. Михайло Костров
реж. Тимур Ященко
реж. Олесь Санін
реж. Максим Ксьонда
реж. Манук Депоян
реж. Антоніо Лукич
реж. Михайло Іллєнко
реж. Анатолій Лавренішин
реж. Олег Маламуж
реж. Ахтем Сеітаблаєв
реж. Володимир Дахно
реж. Олег Борщевський
реж. Христина Сиволап
реж. Костянтин Коновалов
реж. Аркадій Непиталюк
реж. Олександр Березань
реж. Наріман Алієв
реж. Леонід Кантер та Іван Ясній
реж. Валентин Васянович
реж. Бенедикт Ерлинґссон
реж. Заза Урушадзе
реж. Вячеслав Криштофович
реж. Тарас Ткаченко
реж. Ахтем Сеітаблаєв
реж. Олексій Шапарєв
реж. Ахтем Сеітаблаєв та Джон Вінн
реж. Юрій Ковальов
реж. Семен Горов
реж. Тимур Ященко
реж. Олесь Санін
реж. Максим Ксьонда
реж. Манук Депоян
реж. Антоніо Лукич
реж. Михайло Іллєнко
реж. Анатолій Матешко
реж. Роман Бровко
реж. Ахтем Сеітаблаєв
реж. Володимир Дахно
реж. Олег Борщевський
реж. Христина Сиволап
реж. Костянтин Коновалов
реж. Аркадій Непиталюк
реж. Олександр Березань
реж. Наріман Алієв
реж. Леонід Кантер та Іван Ясній
реж. Валентин Васянович
реж. Бенедикт Ерлинґссон
реж. Заза Урушадзе
реж. Вячеслав Криштофович
Найкращий повнометражний ігровий фільм – реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
Найкращий документальний фільм – реж. Олексій Радинський
Найкращий короткометражний ігровий фільм – реж. Наталка Ворожбит
Найкращий анімаційний фільм – реж. Марина Степанська, Анна Дудко
Найкращий повнометражний ігровий фільм – реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
Найкращий документальний фільм – реж. Олексій Радинський
Найкращий короткометражний ігровий фільм – реж. Наталка Ворожбит
Найкращий анімаційний фільм – реж. Марина Степанська, Анна Дудко
Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Ut elit tellus, luctus nec ullamcorper mattis, pulvinar dapibus leo.
