Фактор-2025

Що чекає на Україну та світ у новому році

Фактор

2025

Що чекає на Україну та світ у новому році

Фактор-2025

Що чекає на Україну та світ у новому році

Дрони вже не рятують фронт — що за ними? Переговорів з Путіним не вийде — яка альтернатива? На світову економіку тепер впливатиме лише одна людина — як адаптуватися? Штучний інтелект навчиться “міркувати” — які ризики?

Яким може бути 2025 рік для України і світу? Ми зібрали думки людей, яким є що відповісти на це запитання — ключових експертів у головних сферах.

Хоча більшість минулорічних експертних прогнозів справдилися, 2024-й не приніс певності на майбутнє. Однак чітко окреслилися фактори, які можуть визначати подальший розвиток подій. За чим стежити — про найголовніше читайте у добірці Думок.

 
Економіка
Світ
Війна
Бізнес
Технології (ШІ)

Економіка

Олег
Гетман

Економіст, координатор Економічної експертної платформи
Читати

Юрій
Гайдай

Старший економіст Центру економічної стратегії
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Лана
Зеркаль

Дипломатка, членкиня координаційного комітету Ukraine Facility Platform
Читати

Михайло
Непран

Економіст, перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України
Читати

Світ

Павло
Клімкін

Дипломат, міністр закордонних справ України (2017-2019 рр.)
Читати

Ігор
Семиволос

Директор Центру близькосхідних досліджень
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Війна

Михайло
Самусь

Співзасновник Consortium for Defence Information
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Дмитро
Кулеба

Міністр закордонних справ України (2020-2024 рр.)
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Віталій
Портников

Журналіст, публіцист
uuuuuuuuuuuuuuuu uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Роберт
Гамільтон

Полковник армії США у відставці, професор Військового коледжу армії США та один з керівників євразійської програми Foreign Policy Research Institute
Читати

Леон
Панетта

Міністр оборони США (2011-2013 рр.), директор ЦРУ (2009-2011 рр.), голова Panetta Institute for Public Policy (з 2013-го і понині)
Читати

Бізнес

Дмитро
Глінський

В.о. виконавчого директора Незалежної асоціації банків України
Читати

Анна
Дерев’янко

Виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Денис
Марчук

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Тетяна
Попова

Chief Human Resources Officer в Uklon
uuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Родіон
Рибчинський

Директор спілки “Борошномели України”
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Технології (ШІ)

Марія
Шевчук

Виконавча директорка асоціації IT Ukraine
uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Сергій (Флеш)
Бескрестнов

Фахівець із зв’язку для армії
uuuuuuuuuuuuuuuu uuuuuuuuuuuuuuuu
Читати

Андрій
Колесник

Незалежний експерт з питань вивчення космосу, ексрадник голови Державного космічного агентства України
Читати

Олександр
Краковецький

CEO DevRain, автор книги “ChatGPT, DALLE, Midjourney: Як генеративний штучний інтелект змінює світ”
Читати

Дата публікації: 31.12.2024 р.

Автори: Олег Хомчук, Євген Булавка, Айна Бадалова
Дизайн та верстка: Юлія Теплюк

Керівниця проєкту: Юлія Банкова

© 2024 Всі права захищені.
Інформаційне агентство ЛІГАБізнесІнформ

У ситуації, коли Україну намагається захопити досить сильний ворог, більшість впливів на економіку України, соціальну, міграційну політику тощо здійснюють зовнішні фактори. Всі надходження від податків та зборів Україна витрачає на оборону, тож усі інші видатки України фінансуються коштом зовнішнього фінансування.

У Держбюджет-2025 закладені рекордні видатки на рівні 3,94 трлн грн. З них видатки на оборону становлять 2,22 трлн грн. Водночас дохід від внутрішніх надходжень заплановано на рівні 2,3 трлн грн, відповідно очікуємо в наступному році зовнішнє фінансування у 38,4 млрд доларів.

Міжнародна допомога

У 2025 році Україна планує отримати від міжнародних партнерів сукупно 38,4 млрд гривень — це кошти за програмами МВФ, Світового банку, Єврокомісії тощо. Коштом цих ресурсів фінансується освіта, медицина, соціальні програми, відбудова та програми з розвитку бізнесу і підтримки громадян, зокрема 5-7-9, еРобота, еОселя тощо.

Також Україна має отримати безповоротну допомогу у розмірі 50 млрд доларів, завдяки прибуткам від арештованих російських активів. Ці кошти нададуть США — 20 млрд дол., ЄС — 20 млрд дол., Канада — 3,7 млрд дол., Велика Британія та Японія — по 3 млрд дол. Завдяки цим грошам Україна отримає додаткові можливості та фінансову стійкість у 2025-2026 роках. На ці кошти не має обмежень щодо витрат на оборонний напрямок, тож завдяки їм буде можливість значно підсилити оборонні спроможності України.

Відповідно ці значні надходження забезпечать Україні макроекономічну стабільність та помірковане зростання економіки на 3-4% ВВП, згідно з прогнозами НБУ, Мінекономіки.

Внутрішні фактори

У 2025 році не очікується суттєвих змін в економічній, фінансовій та податковій політиці, і далі працюватимуть програми підтримки громадян та бізнесу, зокрема еРобота, еОселя, еВідновлення, 5-7-9 тощо, які працювали й у 2024 році.

Відповідно вплив нових законодавчих змін на економіку України буде мінімальним.

Найвагомішим фактором, який може позитивно вплинути на економіку, є мінімізація “сірих” схем, боротьба з якими триває останніми роками.

Згідно з оновленими даними Міністерства економіки, рівень тіньової економіки в Україні останніми роками знижувався з 40% до 28%, але у 2023 році зріс до 40% через низку факторів, зокрема пов’язаних з воєнними діями. Наявність усе ще великого тіньового сектору, з одного боку, не дає змоги зменшити номінальне податкове навантаження, а з іншого — спотворює умови конкуренції. І перше, й друге додатково сприяють тінізації.

Якими можуть бути геймчейнджери, рушії змін, що змінять правила гри та статус-кво у 2025 році?

Світ стоїть на порозі переламу нафтового ринку

Слабкий попит на нафту через уповільнення економіки Китаю і технологічний прогрес у транспортній галузі змушує ОПЕК знову і знову відкладати зняття обмежень на видобуток.

Однак подальше нарощування видобутку країнами, що не входять до картелю (Бразилія, Гаяна, Аргентина, Канада та найбільший видобувник світу — США), може спровокувати Саудівську Аравію та інші країни картелю таки розпочати “перегони донизу”. Наростити обсяги нафтовидобутку, аби через низькі ціни підірвати інвестиційні програми конкурентів, а також заробити гроші на амбітні програми диверсифікації власних ресурсних економік.

З поправкою на інфляцію барель нафти уже коштує як наприкінці 1985 року — 25 доларів. Подальше зниження ціни вдвічі доконало Радянський Союз. Якщо в прийдешньому році ціни “підуть на дно”, це знову матиме глобальний вплив. Низькі ціни на нафту остаточно підірвали б спроможність Росії вести інтенсивну загарбницьку війну, принесли б полегшення нашій економіці, вкрай залежній від імпорту моторних палив, та стимулювали глобальну економіку.

Китай може не втримати хорошу міну за поганої гри

“Світова фабрика” вже давно накопичує серйозні економічні проблеми та дисбаланси, корені яких — у демографії. Зростання зарплат, що випереджає продуктивність, слабкий споживчий попит, проблеми ринку нерухомості — цьому докази. А десятиліття централізації китайської політики та закручування гайок позбавляють гнучкості економічну політику Компартії та послаблюють приватний сектор. Замітання проблем під килим спричинить ще гіршу кризу у майбутньому. А це — великі можливості для інших країн, особливо азійських, та водночас і великі ризики для всього світу.

Трамп може додати напруження у глобальну економіку та натиснути на спусковий гачок китайської кризи, якщо виконає власну передвиборчу обіцянку і запровадить тарифи на увесь китайський імпорт. Також від тарифів можуть сильно постраждати сусідні Мексика та Канада.

Ефективна дерегуляція економіки та зменшення ваги держави, обіцяні Трампом, на сьогодні виглядають малоймовірними, але якщо вони таки відбудуться — це стане важливим сигналом для інших розвинених країн.

І, нарешті, виконання Трампом обіцянок лобістам від крипти, які фінансово вклалися у його переобрання, може підтримати ралі криптовалют, яке вже відбувається на фоні сигналів від нової президентської команди.

Можливе послаблення регулювання віртуальних активів, технологічних гігантів та штучного інтелекту також вплине на шлях, яким розвиватиметься цифрова економіка майбутнього.

Можливі принципові прориви розробників великих мовних моделей

Як у продуктивності, так і у практичному застосуванні й комерціалізації. Такі прориви почали б змінювати баланс влади — як на окремих ринках, так і глобально. В кожному разі, у 2025-му гонка технологій триватиме і ми можемо побачити перехід від проєктів обчислювальних кластерів, які споживають сотні мегават, до гігаватних, та від інвестицій у сотні мільйонів доларів до мільярдних. А це — істотний попит на генерувальні потужності, чипи та профільних інженерів. Істотні безпекові ризики ШІ, про які давно говорить галузь, навряд чи стануть реальними у найближчі рік-два, але прийдешній рік буде визначальним для підходу до (само)регулювання таких ризиків.

Нарешті, на цьому фоні Європа намагатиметься перевинайти своє місце в економіці майбутнього, шукатиме конкурентні переваги й нові двигуни продуктивності та справлятиметься зі стресом відповідальності за безпеку континенту, яка десятиліттями була на аутсорсі США.

Важливим складником відповіді на безпекові питання є Україна

І добре, що країни, які це усвідомлюють, — Польща та Данія, головуватимуть у Раді ЄС наступного року. Спільно з ними український уряд уже склав конкретний план відкриття переговорних підрозділів щодо вступу до ЄС на 2025 рік. Процес євроінтеграції набирає обертів, і саме він буде дедалі більше впливати на економічні процеси в Україні та багато в чому визначати майбутнє — як наше, так і об’єднаної Європи.

Втім, найважливіші відповіді досі визначаються на полі бою, і їх тягар — на плечах Сил оборони України. Пам’ятаймо про це.

Концентрація економіки в руках держави під час війни може здаватись виправданою, але це закладає на майбутнє небезпечну модель існування країни як такої. І, крім того, це не дозволяє зараз середньому приватному бізнесу брати участь у програмах міжнародної фінансової підтримки України.

Україна повертається до моделі державного капіталізму.

Концентрація грошей і контролю над економікою в руках держави сьогодні є набагато вищою, ніж була до війни.

Так, війна підштовхує до цього, і це природна людська риса — намагатися все контролювати. Але таке становище вже шкодить Україні.

Станом на зараз держава володіє більше ніж 80% активів в енергетиці, 90% в залізничному транспорті, 80% у фінансово-банківському секторі. Все — в руках держави.

Державні підприємства апріорі не можуть бути ефективними. Щобільше — саме вони часто стають джерелом політичної корупції й фінансування політичних проєктів.

Також, з одного боку, ми говорили про децентралізацію, а з іншого — продовжуємо централізацію всіх процесів.

Влада на місцях не може ані запозичити гроші, ані не ухвалити будь-які фінансові рішення без благословення з рівня центральної влади.

Це ніби зрозуміло, тому що ми не можемо збільшувати наш зовнішній борг. Але разом з цим це фактично блокує всі можливості місцевої влади і місцевих бізнесів розвивати будь-що.

Якщо ми подивимося на наші регіони, які фактично і мали би бути драйверами економічного розвитку, то цього розвитку в регіонах не помітимо. Цей процес є навіть не на початковому рівні.

Український середній приватний бізнес не може отримати доступ до європейських грошей, тому що цього не передбачено.

Трешхолд, тобто мінімальний поріг цих проєктів щодо доступу до європейського фінансування починається з 50 мільйонів євро. Тобто отримати такий доступ зможе тільки достатньо великий бізнес.

Наш single project pipeline, перелік пріоритетних проєктів для інвестування, на більше ніж 90% — про державні кампанії. Там немає нічого про приватний бізнес.

Хоча нам це конче потрібно.

Україна обрала курс на підтримку державних компаній, які отримують підтримку і фінансування.

І, можливо, це відбувається тому, що нинішні українські еліти саме так уявляють собі процес управління країною.

Джерело: LIGA.TALK

Зовнішня допомога відіграватиме ключову роль за всіх сценаріїв розвитку економічної ситуації. Проте і вона не допоможе, якщо в самій Україні не буде подолано корупцію та свавілля правоохоронних органів.

Ситуацію в економіці та взагалі життя в країні у 2025 році визначатимуть кілька факторів.

Звичайно, головне — це ситуація на фронті, продовження або завершення війни. У першому випадку триватиме мілітаризація економіки, оскільки вже зараз більшість промисловості працює на потреби армії. Таке становище сформоване за попередні майже три роки бойових дій. Бізнес адаптується і зацікавлений працювати на оборону країни.

Водночас увесь ритм нашого життя, а не лише економіка залежить від того, чи будуть відключення електроенергії, чи ні. Чи влучить ворог в обʼєкт енергетики або промислове підприємство, чи вони вціліють.

Інший сценарій виникне за умови заморожування бойових дій чи досягнення домовленостей. У такому випадку постає питання відбудови й повернення до мирного життя.

До того ж ніколи ще в новітній історії України ми не залежали від зовнішньої допомоги так, як залежимо зараз, і будемо залежати після війни. Власного фінансово-економічного ресурсу не вистачає.

Відповідно, під час відбудови умови диктуватиме той, хто надаватиме ресурси для неї, тобто наші партнери. А отже, корупційні та сірі схеми не сприйматимуться.

І тут все залежатиме від нас. Чи зможемо ми адаптуватися, прийняти цей виклик і будувати відкриту, прозору і ринкову економіку, розібратися з нашими силовими структурами, адже знову виникла загроза перетворення України на прокурорсько-поліцейську державу. Чи ми не впораємося та увійдемо у сценарій криз та виїзду решти працездатного населення за кордон.

Це виклик не лише морально-політичний, але й економічний. Після війни на нас чекає колосальна робота щодо зламу кланової системи, монополій і побудови відкритих ринкових відносин. Або ми продовжимо стагнувати, як і до війни.

Не слід забувати й про фактор Дональда Трампа, чия позиція може виявитися для України вирішальною. Чи стане він тим самим “чорним лебедем” — наразі відповіді на це запитання немає.

Чи будуть “чорні лебеді” у світовій політиці? Питання навіть не в цьому, а в тому, чи будуть вони зграями на нас сідати чи по одному.

Найімовірніше, що може бути і що дуже обговорюється, — це якісь кліматичні катаклізми або пандемії. Політично це може бути жорстке політичне протистояння в США, розвал солідарності в Європі, феноменальна ескалація на Близькому Сході. А може бути щось тотально неочікуване. Приміром, дестабілізація якихось ринків, зокрема чогось навколо енергії.

І, швидше за все, якщо зʼявиться один “чорний лебідь” — то зʼявиться й інший. А потім будуть зграї.

Щодо європейського миротворчого контингенту в Україні, то він можливий. Чи хоче американська адміністрація мати Європу відповідальною за безпекову і фінансову стабільність України? Відповідь — так. Чи є на сьогодні єдність і солідарність європейська стосовно параметрів можливої майбутньої місії? Відповідь — ні. Ба більше, ми бачимо, що в Німеччині вибори, і дуже швидко. Поки не буде нової коаліції і нової позиції, без Німеччини складно це все реалізувати. Але питання в тім, чи буде це виключно європейська місія, чи буде вона містити щонайменше на перших етапах когось іншого, хоча б американців і канадців, хоча б дуже обмежено. І яким буде мандат цієї місії — бойовий чи моніторингу, спостереження, тренування тощо? Де вони будуть розташовані — близько до лінії чи просто в Україні? І як будуть фінансуватися і політично підтримуватися ці лінії? Ці важливі питання поки що дискутуються.

Це безпековий чинник, але не є заміною гарантій безпеки — це потрібно розуміти. Це чинник, який зміцнює безпеку України, дає перспективу і відчуття безпеки, адже без нього неможливо будувати “нормальну країну”. Ніхто не буде інвестувати в неї, ніхто не буде повертатися і приїжджати працювати.

Поки що європейці не даватимуть жодних обіцянок і не коментуватимуть цю тему. Але розмови йдуть серйозні.

Водночас потрібно розуміти, що навіть якщо європейці будуть на нашій території, американців станом на завтра-післязавтра не замінити — в плані постачання зброї, розвідки, логістики тощо. І Трамп має в ідеалі дати якусь політичну обіцянку підтримувати європейську місію, тобто забезпечити безпеку європейській безпековій місії. Це також зараз обговорюється.

Те, що відбулося в Сирії, значною мірою впливатиме на настрої на Близькому Сході. Всі уважно стежитимуть за ситуацією.

Там зараз відбувається консолідація влади в руках Хаят Тахрір аш-Шам. Я не передбачаю потрясінь нових, приміром, продовження громадянської війни, але формування нового уряду, підготовка до виборів, підготовка нової конституції — це буде дуже складний процес.

Крім цього, відбувається складний процес взаємодії з Туреччиною. Туреччина прагне максимально скористатися можливістю і відтиснути курдів від кордонів з Туреччиною. І посилити свої позиції на Близькому Сході. Очевидно буде спроба навʼязати Сирії якісь угоди, які передбачають присутність Туреччини в Сирії. Щобільше — турки впливатимуть на внутрішньополітичні процеси в Сирії і захочуть продати цей вплив американцям.

З іншого боку, війська Ізраїлю також залишатимуться в Сирії і продовжуватимуть бомбардування, методично винищуючи військові потужності Сирії.

Дуже цікаво, як розгортатимуться події по лінії Ізраїль — Іран. Чи триватиме там проксі-війна, яку ми спостерігаємо зараз. Або ця конфронтація переросте у щось більше. Можливо, зʼявляться нові фактори, наприклад, Трамп вирішить, що з Іраном варто покінчити. І ситуація з Іраном може актуалізуватися набагато серйозніше.

Думаю, наступного року постане питання закінчення війни в Палестині, в Секторі Гази. І рішення, яке має ухвалити консолідовано арабський світ щодо Ізраїлю, — на яких умовах вони визнають Ізраїль і що для цього потрібно.

Якщо говорити про озброєння, то наступного року визначальними будуть різноманітні ракетні системи. Звісно, з продовженням дроноцентричності, становленням Сил безпілотних систем як окремого роду військ.

Якраз ракетного компонента нам наразі не вистачає. Дрони на тактичному рівні це чудово, але на оперативному і стратегічному потужностей дронів не вистачає. Розвиток крилатих ракет та балістичних ракет має стати проривом. Якщо Україна зможе створити сотні й сотні таких ракет — це впливатиме на баланс сил на користь України. Росія не зможе наростити різко обсяги, приблизно 120 ракет на місяць вони виробляють наразі і не можуть піти далі, бо в них функційні обмеження. А в нас їх немає.

Роботизовані системи мають стати основним компонентом Збройних Сил України. Як повітряні, наземні, так і морські — зокрема із застосуванням штучного інтелекту. Щоб солдат взагалі не зʼявлявся на передньому краї.

Основне завдання ЗСУ — перетворитися в автоматизовану систему, яка максимально швидко виконуватиме основні управлінські цикли: пошук противника, передавання інформації і його знищення. Це може тривати секунди. Хто швидше виконує ці завдання — той і перемагає.

Також важливо просунутися у мобілізації та рекрутингу, які базуватимуться на мотивації і добровольчому підході. Ця система має створювати не напруження в суспільстві, а сприятливу атмосферу. Має бути повага, справедливість і довіра. Повага, зокрема, означає і матеріальну підтримку.

Щодо реформування оборонно-промислового комплексу: Міністерство промисловості має створити максимально однакові й комфортні умови як для державних, так і для приватних, зокрема закордонних, компаній, які займаються виробництвом і постачанням зброї. Без бюрократії та корупції. Мають працювати закони ринку. Досвід США, Європи, Південної Кореї демонструє, що саме так діють сучасні оборонні промислові комплекси. І якщо ця екосистема буде створена — ЗСУ отримають максимум, який можливо.

До переговорів із Росією потрібно підходити надзвичайно обережно, памʼятаючи досвід 2014-22 років. Її переговорна стратегія залишається незмінною і буде повторюватись у новій реальності.

Але між тоді й зараз є одна принципова відмінність, яка, на мою думку, поки не має свого рішення. І яка унеможливлює переговори з ключового для України питання — питання територій.

Річ у тому, що Росія ніколи не веде перемовини про те, що вона вважає своїм. Наголошу — не про те, що є її насправді, а про те, що вона таким сама вважає.

З 2014 року Росія не вела перемовин щодо Криму, а вела їх виключно щодо окремих районів Донецької й Луганської областей. Оскільки визнавала суверенітет України над цими територіями.

На сьогодні Росія вважає, що окуповані нею частини Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей належать до її конституційного поля. Знаючи російські переговорні традиції, можна дійти висновку, що вони в принципі не вступатимуть у перемовини щодо цих територій.

Відповідно, це блокує переговори щодо землі у будь-якому форматі. Що прямо перетинається з результатами соціологічних опитувань, у яких українці прагнуть або повного відновлення територіальної цілісності, або відновлення позицій станом на лютий 2022 року.

Якщо вдасться змусити Росію відступити від цієї позиції, тоді цей трек буде розблоковано.

Росії не вигідний, на мою думку, і міжнародний контингент, тому що вона вірить у власну здатність досягти цілей у цій війні. А присутність контингенту означатиме по суті побудову стіни між двома протиборчими сторонами, за умови, що цей контингент буде повноцінним.

Міжнародна присутність, яка має охопити лінію зіткнення довжиною майже 1500 кілометрів із півночі на південь, за кількістю залучених людей і фінансовими витратами стала б безпрецедентною. Разом з тим кожна країна, яка є потенційним учасником такої місії, двічі зважуватиме, чи захоче вона наражати на ризик своїх представників під час гарячої фази війни.

Якщо ж такий контингент буде обмеженим, він не виконуватиме своєї функції. Бо показова стабільність існуватиме лише у місцях його присутності. А на інших ділянках фронту війна продовжуватиметься у тих же масштабах, що і зараз.

У політиці можливо все, але для того, щоб ідея з миротворцями спрацювала, Росія має відмовитися від намірів просування вперед.

Моя позиція тут максимально проста. Є країни, які бідкаються, що у них немає грошей на підтримку України. Але водночас вони готові викинути десятки мільярдів доларів і євро на миротворчий контингент.

Краще їм усе ж дати частину цих грошей Україні, а частину нехай вкладуть у власне виробництво зброї, і в такий спосіб дадуть усю необхідну зброю ЗСУ, щоб вони могли бити ворога на землі.

Це буде більш ефективним використання цього ресурсу.

Джерело: YouTube-канал Укрінформу

Як може виглядати ймовірне “заморожування” війни?

Те, що часто доводиться робити, — застерігати суспільство від невиправданих очікувань. Ситуація ускладнюється владою, тому що вона з незрозумілих причин весь час тримає суспільство у теплій ванні. Це ще можна було зрозуміти у 2022 році. Але на третьому році війни й тоді, коли ми можемо ще три роки воювати, з людьми варто почати говорити як з дорослими.

Коли заходить мова про заморожування війни, слід тримати в голові не якесь конкретне рішення, а умови, за яких воно може бути реалізованим, і наслідки, які воно матиме.

Якщо заморожування війни може спричинити реальне її закінчення, з майбутнім відновленням територіальної цілісності України, коли б це відновлення не відбулося, з перспективами євроатлантичної інтеграції України, хай навіть для наших дітей — це одна історія.

А якщо заморожування війни призведе згодом до її відновлення і зникнення української держави — це абсолютно інша історія. Це два різні сценарії заморожування.

З погляду історичних паралелей ми перебуваємо на початку 1938 року. Знову.

Ми вже були у цій точці десь наприкінці 2021 року, але у 2022-му зрозуміли, що цього разу агресору скажуть “ні”, на відміну від Мюнхенської зустрічі в 1938-му році, яка вирішила так чи інакше долю Чехословаччини і всієї Європи.

Тепер ми наближаємося до чергової спроби провести Мюнхенську зустріч, до чергової спроби умиротворення агресора, і станемо свідками того, що скажуть агресору цього разу — “так” чи “ні”.

“Так” призведе не тільки до проблем в Україні, а до серйозних проблем в Європі і, можливо, до Третьої світової війни. Це треба чітко усвідомлювати.

Але завжди є інший вибір, ніж той, який зробили Чемберлен і Даладьє. Це той вибір, який зробив президент Байден у 2022 році, і який належить зробити президенту Трампу. Якщо він хоче врятувати ситуацію і розуміє, як її рятувати.

З боку Путіна для заморожування є дві умови. Перша — якщо Путін вирішить, що запаси російської економіки вичерпані. При цьому його погляд на російську економіку і реальний стан російської економіки — це не одне і те саме. Його погляд може відрізнятися.

Так, в результаті продовження війни російська економіка може зруйнуватися, як колись зруйнувалася радянська, але це буде потім. І головне — ми теж будемо в цій війні з Росією ще роки, якщо Путін закриє на її стан очі. Ми не будемо спостерігати, як руйнується російська економіка. Ми будемо жертвами руйнування російської економіки.

Є і другий момент, пов’язаний з першим. Путін може погодитися на заморожування в разі, якщо він вирішить, що російська економіка руйнується, і якщо він усвідомить, що ціна політичного підкорення України буде нижчою за ціну її військового підкорення. Тобто це не просто заморожування, а створення умов для переведення війни в іншу площину. Йдеться про очікування на політичну деградацію української держави і її підкорення легким шляхом.

Я не стверджую, що це обов’язково відбудеться, але таким буде план. І ось цей план може дозволити Путіну піти на якісь домовленості з Дональдом Трампом.

Джерело: LIGA.TALK

Бачу небагато причин, щоб Росія використала ядерну зброю в Україні. Існує лише помірна військова користь від ядерного удару, а ціна такого кроку для Росії буде надзвичайно високою. Ймовірно, це призведе до більш безпосереднього вступу західних країн у війну, зокрема шляхом розміщення військ на заході України. Це також означатиме кінець підтримки Китаєм Росії та завдасть шкоди Москві на Глобальному півдні.

Єдиними умовами, за яких можливий ядерний удар — крах російської армії в Україні або особиста загроза для життя Путіна. Й навіть тоді незрозуміло, чи російські військові виконають наказ застосувати ядерну зброю.

Найімовірніший сценарій глобальної війни — це те, що війна на Близькому Сході та війна в Україні “зіллються”, перетікаючи з одного театру бойових дій в інший. Пряме зіткнення між Ізраїлем та Іраном має потенціал для цього, бо Ізраїль вже бомбив авіабазу в Сирії, де розташований російський військовий штаб. Очевидно, після доставлення туди іранської зброї.

Досі НАТО більше зосереджувалося на запобіганні ескалації, ніж на відповіді на ескалаційні кроки Росії. Про це свідчить те, що Москва вже веде війну, розгорнула ядерну зброю в Білорусі та прийняла війська Північної Кореї для своєї війни в Україні.

Проте західні країни більше хвилюються про те, що може зробити Росія у відповідь на збільшення західної допомоги Україні, ніж на ескалацію, яку вже здійснює сама Москва.

Країни НАТО вкрай неготові до наслідків можливої російської перемоги в Україні. Вони настільки зосереджені на запобіганні ескалації, яку Росія вже здійснює, що ніби не зауважують реальних ризиків для себе у разі, якщо не допоможуть Києву достатньо й фактично дозволять росіянам перемогти.

Головне для США — дати зрозуміти Росії, що ми готові застосовувати військову силу проти них. Єдине, що розуміє Путін, — мова сили.

Хотілося б, щоб він був готовий вести переговори, розумів мову дипломатії. Я б хотів, щоб він зрозумів, що не переможе. Але це не про нього. Путін є Путін. Маємо це розуміти. Ми повинні надалі використовувати силу, щоб мати з ним справу.

США повинні дати Україні еквівалент Залізного купола

Маємо дати йому чітко зрозуміти, що за жодних обставин не дозволимо Росії досягти успіху в Україні. Це означає надання Києву передової зброї, можливості бити по цілях у Росії, якщо потрібно, щоб знищувати дрони й ракети ще до атак ними по українській землі.

Ми повинні дати Україні еквівалент Залізного купола, який використовує Ізраїль. Ми допомогли ізраїльтянам збудувати купол. Вони були здатні збити понад 90% ракет, які недавно летіли з Ірану та інших країн. Київ повинен мати таку саму можливість.

Нам слід дати більше зараз. Бо ціль в тому, щоб дати Україні можливість повернути собі ініціативу у війні й дати Путіну зрозуміти, що він не зможе досягти успіху.

Путін не просто тиран, а хуліган. Погрожує всім. Завжди так робить. Але єдине, що він розуміє, – сила. Якби наважився застосувати ядерну зброю, проти України чи тим паче проти НАТО, то заплатив би дуже високу ціну. Ніхто не скаже, яку саме. Але не впевнений, що він готовий її платити.

США дали зрозуміти, що мають плани на різні версії розвитку подій. Путіну не слід знати, що Штати та НАТО зроблять у відповідь на те чи інше.

Повинні переконатися, що ми — найсильніші на Землі

Ми живемо в небезпечному світі й маємо справу з низкою загроз у світі — війна Росії проти України, Китай загрожує Тайваню, проблеми з ядерною зброєю Північної Кореї, ядерна програма Ірану та його загроза війни проти Ізраїлю, тероризм у багатьох місцях.

Будь-яка з цих загроз може вибухнути однією чи кількома війнами, які потенційно можуть перерости в глобальну. Найкращий спосіб боротьби з ними — стримування.

Це означає, що США та наші союзники у світі мають бути сильними. Ми повинні переконатися, що ми — найсильніші на Землі. Й чітко дати зрозуміти диктаторам, що в разі потреби використаємо силу проти наших ворогів.

Це найкращий спосіб стримати Путіна та будь-якого іншого тирана. Тому країни НАТО та їхні союзники готові дати військову відповідь на дії автократів.

НАТО і США мають найсучаснішу зброю, найбільші військові можливості, дрони, зв’язок, технології, щоб протистояти Росії та іншим супротивникам на полі бою, за допомогою кібервійни чи інших нових технологій.

Наші сили готові, добре навчені. Ми без вагань використовуємо в разі потреби. Маємо провести межу проти тиранів. Цей урок засвоїли під час Другої світової війни. Не можна дозволити такому тирану, як Гітлер чи Путін, вдиратися в інші країни, не заплативши за це ціну, не отримавши відсічі.

Меседж, який слід послати: “У вас нічого не вийде, ви програєте цю війну. Якщо розумні, знайдіть спосіб вийти зараз”. Це найкращий спосіб відповісти тиранам у світі.

Український банківський сервіс уже випереджає за технологічним рівнем аналогічні послуги в інших країнах, у чому українці мають можливість пересвідчитися. Ширше застосування штучного інтелекту, що обіцяє 2025 рік, дозволить зробити у цьому напрямку ще один крок.

Банківська галузь водночас є і однією з найбільш прогресивних, і однією з найбільш зарегульованих та консервативних. Такий парадокс зумовлено, з одного боку, потребами максимізувати якість та ефективність обслуговування клієнтів згідно з вимогами завтрашнього дня, а з іншого – зберігати безпеку та надійність клієнтських грошей. Тому, розвиваючи нові технології, ми завжди маємо і підстраховані системи, перевірені часом.

Безумовно, у 2025 році банківська система масштабуватиме застосування штучного інтелекту. Головні практичні напрями цього процесу: поглиблення персоналізації сервісу, підвищення операційної ефективності, посилення захисту від шахрайства та інших загроз, зокрема в царині кібербезпеки.

Ще одним напрямком розвитку, який має потенціал до зміни ландшафту ринку, є запровадження у наступному році відкритого банкінгу. У перспективі це може істотно змінити підходи до користування платіжними послугами та й сприйняття банкінгу як такого.

З огляду на консервативність банківського сектору, ці прориви можуть не відчуватися як карколомні зміни, помітні протягом року, проте вони формуватимуть подальший розвиток банкінгу як клієнтоорієнтованого та сучасного сервісу в Україні, який часто випереджатиме за технологічним рівнем приклади багатьох європейських країн, в чому багато українців вже змогли особисто переконатися.

Український бізнес зберігає готовність працювати у складних умовах та інвестувати в Україну. Завершення війни відкриє нове вікно можливостей для нього. Але складність прогнозів за нинішніх обставин — це те, що істотно впливатиме на стратегію компаній.

Війна була і залишається фактором найбільшого впливу на всі сфери життя в Україні протягом останніх років, і бізнес — точно не виняток. Тож, очевидно, головна подія, яка здатна радикально змінити ситуацію в бізнес-середовищі, — це завершення війни. Це може стати точкою переходу від виживання до відновлення. Проте навіть за такого розвитку подій легко не буде, адже з’являтимуться нові виклики.

Крім зовнішніх викликів, як-от безпекові загрози, для бізнесу залишаються актуальними й “традиційні” внутрішні проблеми: корупція, слабка судова система, хитка макроекономічна стабільність, тіньова економіка.

Проте бізнес зберігатиме готовність працювати у складних умовах. Ми вже зараз бачимо, що бізнес не збирається збавляти оберти, компанії Асоціації продовжуватимуть працювати. Щобільше, 70% збираються інвестувати в розвиток роботи в Україні.

Складність прогнозування зберігатиметься. Не виключено, що вир геополітичних подій, в центрі якого зараз опинилась Україна, розширюватиметься. Тож для компаній, що хочуть лишитися на плаву, важливо буде зберігати адаптивність та швидко реагувати на зміну умов.

Бізнес все більше відчуватиме вплив інтеграції України до Європейського Союзу. Це відкриває для компаній в Україні нові інструменти фінансування та доступ на європейський ринок. Бізнес зможе діяти в більш прозорому середовищі, масштабуватися й розвивати свої продукти та послуги. Водночас це потребуватиме швидкої адаптації до європейських стандартів і регуляторних вимог, інвестицій в розвиток та змін. А отже, додаткових зусиль та витрат, які можуть бути непідйомними для компаній, виснажених війною.

Цифровізація та інновації можуть допомогти Україні здійснити стрибок у розвитку. Україна вже продемонструвала ефективність у впровадженні цифрових технологій у різних сферах. Подальша цифрова трансформація зможе перетворити Україну на технологічний хаб регіону, стимулюючи інновації та економічне зростання. Крім того, диджиталізація державних послуг стає інструментом прозорості та надійності не лише для бізнесу, а й для міжнародних партнерів, зокрема інвесторів.

Загалом я впевнена, що ми здатні на більше, аніж уявляємо. Українці вже продемонстрували світові свої міцність, адаптивність та креативність. І ми можемо дивувати себе і світ й надалі — здатністю жити, працювати, робити реформи та розвиватися за будь-яких умов. І я впевнена, що ми демонструватимемо це й у 2025 році, й надалі.

Зміна клімату все сильніше відчувається аграріями. І щоб її наслідки не вдарили по більшості споживачів, та й по самих підприємствах галузі, вже зараз необхідно адаптуватися до нових умов. Насамперед — завдяки застосуванню сучасних технологій.

У 2025 році у сільському господарстві активно впроваджуватимуться інновації, що обумовлено не лише фактором війни, але й зміною погодних умов. Часті посухи, зливи та інші екстремальні явища знижують врожайність.
Бізнесу потрібно думати, як підвищити ефективність, знизити витрати.

Як показав минулий сезон, це дуже важливо. Ба більше, вплив кліматичних змін дедалі сильніше відчуватиметься в економіці загалом, в політиці та інших сферах.

Відповідно до цього, бізнесу варто орієнтуватися на:

  1. Інвестування в нові сорти культур, системи зрошення. Збереження води, підвищення якості ґрунту.
  2. Залучення у виробництво цифрових технологій та автоматизація. Аграрії повинні використовувати цифрові рішення, як-от дрони, сенсори, автоматизація, щоб залишатися конкурентоспроможними. Виникає необхідність у підготовці фахівців, які володіють сучасними технологіями.
  3. Точне землеробство. Точне позиціювання техніки дозволить оптимізувати польові роботи та зменшити дублювання зусиль.
  4. Розвиток зеленої енергетики. Інвестиції в біогазові установки, сонячну та вітрову енергетику.

Україна має великий потенціал в аграрному секторі, але реалізація цього потенціалу залежить від успішного вирішення зазначених викликів.

У 2025 році більшість бізнесів будуватимуть HR-стратегії за принципом “найкращий вид наймання — це утримання”.

Третина робочої сили в Україні вже втрачена, і 71% компаній вже відчувають дефіцит кадрів. Попри це, потреба в персоналі залишається високою: за даними EBA, 46% українських компаній планують розширювати штат у 2025 році, як і цьогоріч.

Більшість компаній вже на фінальних етапах або вже завершили стратегії на 2025 рік. Ділюсь аналітикою та трендами ринку праці і сподіваюсь це стане для вас корисним джерелом для ефективного управління людським капіталом.

Посилення конкуренції серед роботодавців

За даними НБУ, станом на сьогодні “кадровий голод” відчувають підприємства, що потребують робітничих спеціальностей. Крім цього, кадровий дефіцит відчувається у таких нетехнічних позиціях як маркетологи, аналітики, сейлзи тощо. Відповідно, і бенчмарки щодо середнього часу закриття вакансії (time up to offer) збільшилися. Ми теж бачимо, що в середньому технічні позиції майже удвічі швидше закриваються, ніж нетехнічні.

Зростання інвестицій у Бренд роботодавця

Наразі 61% компаній в Україні вже активно розвивають Employer Brand на ринку праці, запланувавши заходи із залучення нових працівників. Це дані E&Y. На наступний рік очікується посилення інвестування у репутацію та бренд роботодавця.

Час між повторними наймами збільшився майже на 50%

Це свідчить про те, що кандидати все рідше виходять на ринок праці та змінюють роботу. Поширюється (назву це феноменом) Career break — звільнення з подальшим довготривалим відпочинком пів року, рік більшою мірою досвідчених експертів. На жаль, ринок праці їх втрачає, що звужує воронку найму.

"Збирати всіх кандидатів, що є на ринку"

Висока конкуренція, карʼєрні перерви, зменшення потенціалу тощо призвели до цього тренду. Це про наймання за навичками, без досвіду, залучення молоді. За даними E&Y, 63% компаній вже розвивають співпрацю з навчальними закладами та залучають працівників без досвіду. І ця тенденція буде тільки рости для всіх індустрій.

Reskilling власних працівників

Інвестиції в розвиток нових навичок вже наявної команди стають частковим рішенням браку спеціалістів. Бо по суті ти вже маєш людину, яка відповідає корпоративній культурі та лояльна до компанії. За даними E&Y, 39% компаній мають плани щодо перекваліфікації власних працівників у наступному році.

Diversity стає значним трендом у найманні

Залучення жінок до традиційно “чоловічих” професій наразі схвалюють 15% українців. Понад 50% — оформлення на роботу ветеранів, прийняття більш різноманітних вікових категорій. Щодо останнього, важливо враховувати одне: чи підходить темп роботи позиції людині, бо, наприклад, людям пенсійного віку може бути важче працювати у високому темпі. До речі, 53% вважають що доцільно розвивати програми навчання та адаптації для працівників старшого віку.

Людиноцентричність

Створення цінностей для всіх людей, з урахуванням індивідуальних потреб кожного тіммейта. Це про добробут, здоров’я, цінність кожного члена команди та рівність. 74% бізнесів в Україні (у світі — 51%) ставлять людиноцентричність на 1 місце серед найбільших факторів впливу на їх компанію на наступні 3 роки.

Підтримка продуктивності

Через управління робочим навантаженням та профілактики психологічної напруги команди. Зараз цифри приголомшливі: 67% компаній констатують високий рівень навантаження на працівників, а 88% — тривалу психологічну напругу, пов’язану з війною.

Розвиток лідерства

Як один із викликів щодо підтримки рівня продуктивності, а також боротьби з дефіцитом мідл-менеджерів на ринку. Компанії будуть робити акцент на програми зрощування менеджерів всередині. До речі, за даними Deloitte, брак ефективного лідерства відчуває 32% компаній в Україні.

Підвищення рівня значення винагороди

Відсоток тих, хто ставить зарплату під час пошуку роботи на перше місце, за рік зріс з 80% до 85%, за даними rabota.ua. Але є виняток — на перше місце у пошуку роботи чоловіки частіше ставлять потребу у бронюванні. Підвищення заробітних плат на 2025 рік запланували 61% українських компаній (E&Y).

Тренд на повернення співробітників до офісу

Здебільшого в Україні фігурує гібридний формат. За даними KMPG, 65% СЕО прогнозують повне повернення до офісів до кінця 2026. З іншого боку, співробітники не завжди хочуть повертатися до офісів. У світі, до речі, почалися перегони з наповнення офісів, як було до ковідних часів, коли кожен роботодавець намагався надати безліч офісних пропозицій. Водночас, за дослідженнями rabota.ua, 33% кандидатів в Україні шукають повну віддалену роботу.

Використання AI у HR

Здебільшого використовується у комунікаціях найму та внутрішніх комунікаціях, а також для аналітики та прогнозування. У США 83% компаній вже використовують під час наймання на роботу штучний інтелект. В Україні лише 33%. Тож ми також піддалися цьому тренду та департаментом пройшли навчання з використання AI у HR і маємо плани щодо опанування вже найближчим часом.

Які загальні висновки можна зробити? У 2025 році більшість бізнесів будуть будувати HR-стратегії за принципом “найкращий вид наймання – це утримання”. Розроблятимуться унікальні пропозиції для підвищення лояльності до компанії, цінності свого Total Rewards та невпинно демонструватимуться свої переваги, підвищуючи конкуренцію на ринку праці.

Український бізнес зберігає готовність працювати у складних умовах та інвестувати в Україну. Завершення війни відкриє нове вікно можливостей для нього. Але складність прогнозів за нинішніх обставин — це те, що істотно впливатиме на стратегію компаній.

У разі завершення активних воєнних дій ключовим викликом стане адаптація військових до мирного життя. Зі складнощами та водночас можливостями, які принесе цей процес для економіки. Продовження війни призведе до подальшого загострення проблеми відсутності кадрів.

Водночас некоректно говорити виключно про кадровий голод. Це лише верхівка айсберга. Нестача персоналу тягне за собою зменшення обсягів виробництва, а отже — зменшення експорту. Також збільшення ціни робочої сили, що означає збільшення податків та зниження прибутковості підприємств.

Кадрова проблема виростає як снігова куля — у цілий комплекс питань, адже саме люди є двигуном економіки.

Працевлаштування колишніх військових теж є серйозним викликом, бо ми не маємо необхідного досвіду щодо взаємодії з ветеранами в робочих умовах, навичок адаптації персоналу з психологічними наслідками війни. Це масштабна загальнодержавна проблема, якою мають займатися фахівці. Спілкуючись з бізнесом, я не можу сказати, що держава займається її вирішенням.

Інший аспект цієї ж ситуації, з якою ми стикатимемося увесь 2025 рік, — чи захочуть ветерани йти на роботу, винагорода за яку суттєво поступатиметься армійській зарплатні.

Саме люди є і будуть надалі наріжним каменем, від якого залежатиме подальший розвиток процесів у нашій і в інших галузях. Незалежно від того, чи завершиться у 2025 році активна фаза війни, чи ні.

Крім того, для харчової промисловості ключовою стане адаптація українського законодавства та технічних регламентів до вимог ЄС. Від розмов необхідно переходити до справи.

Ще один важливий момент: чи будуть продовжені преференції для українських товарів на ринках ЄС. Ці преференції дали нам можливість переформатуватися та отримувати кошти від експорту, стали ковтком свіжого повітря. Якщо їх повернуть на довоєнний рівень, для харчової та багатьох інших галузей це стане катастрофою.

Впевнений, що у 2025 році крафтове виробництво харчових продуктів збільшуватиметься. Чого не можна сказати про індустріальний ринок харчових продуктів — для нього 2025-й буде ще складнішим роком через збільшення податків, відсутність людей та зменшення обсягів споживання на внутрішньому ринку.

У 2025 році роль IT не обмежиться лише інноваціями — вони стали системним фактором, який впливає на ключові сфери життя.

Головні тренди ІТ у 2025 році

Глобальні звіти щодо технологічних трендів на 2025 рік наголошують на таких ключових змінах: стрімкий розвиток штучного інтелекту, посилення кібербезпеки, адаптація оборонних технологій до нових викликів, впровадження суверенних ІТ-рішень та інтеграція стійких енергетичних інновацій.

Ці тенденції формують нові пріоритети глобальної ІТ-галузі, перетворюючи її на рушійний фактор змін у світі.

Штучний інтелект: від автоматизації до стратегічного впливу

Генеративний ШІ виходить за межі інструментів для спрощення процесів — він стає стратегічним активом, що визначає конкурентоспроможність компаній та держав. У бізнесі ШІ трансформує не лише процеси розробки та аналізу даних, а й саму природу управління.

Водночас у сфері оборони генерування сценаріїв на основі даних, моделювання бойових дій та швидке ухвалення рішень шляхом використання ШІ стають ключовими. Тренд також містить ризики: від регуляцій (як-от ЄС AI Act) до питання контролю над технологіями у глобальному контексті.

Асоціація IT Ukraine активно долучена до формування інструментів безпечного користування ШІ, які сформовані в Білій книзі з регулювання ШІ в Україні (відкривається в PDF-форматі — ред.).

Зокрема, експерти асоціації брали участь у розробці рекомендацій використання ШІ у рекламі та маркетингу. Аналогічні рекомендації опрацьовано для використання журналістами та в комунікаціях, триває праця в інших важливих напрямках.

Суверенний ШІ та нова ера геополітики

Дані стали ресурсом стратегічного значення. Уряди прагнуть локалізувати обробку даних і створювати власні хмарні платформи для уникнення залежності від інших країн. Суверенний ШІ не лише відповідає вимогам регуляторів, а й створює технологічний бар’єр між країнами.

Цей тренд впливає на всі аспекти ІТ-галузі: від хмарних обчислень до глобальних інвестицій у датацентри.

Технології для оборони: з фокуса на швидкість до фокуса на адаптивність

Сучасні конфлікти демонструють, що перемога залежить від швидкої адаптації та інтеграції нових технологій. Системи автономної зброї, розумні сенсори, прогнозування на основі великих даних — усе це визначає нову “технічну гонку озброєнь”.

Але виклики залишаються: від тривалих циклів розробки до необхідності інтеграції комерційних технологій в оборонну галузь. Майбутнє — за платформами, які забезпечують модульність і масштабованість рішень.

Енергетика та стійкі технології: ІТ як рушійний елемент

Зміна клімату йде пліч-о-пліч з попитом на енергоощадні технології. Унікальним у 2025 році стане зростання впливу ІТ на управління енергетичними ресурсами — від прогнозування попиту до впровадження нових джерел енергії, як-от геотермальна енергія.

У сфері оборони це передбачає автономні системи забезпечення енергетики для польових операцій, що знижує залежність від постачання палива.

Кібербезпека: цифрові кордони у світі конфліктів

Кількість кібератак стрімко зростає, перетворюючись із бізнес-ризику на загрозу національній безпеці. У відповідь держави інвестують у хмарні рішення, алгоритми раннього виявлення загроз та автоматизовані платформи моніторингу, які з використанням ШІ здатні ідентифікувати патерни загроз у реальному часі.

У цьому контексті критична інфраструктура стає першою ціллю, а кіберпростір — новим полем бою.

Адже використання російського ПЗ несе ризики для національної безпеки, тому одним із важливих аспектів переходу на українські та міжнародні рішення є законодавчі ініціативи, які забороняють використання ворожого софту у критичних галузях, таких як банківська та нафтогазова сфери.

Ще у 2023 році асоціація розпочала проєкт “Ворожий софт”, метою якого є вилучення з обігу та використання всіх програмних продуктів країни-агресорки. Завдяки проєкту створено майданчик VorozhyiSoft.in.ua, який допомагає українським бізнесам і держустановам переходити на безпечні альтернативи.

Якщо говорити про тренди наземних роботизованих платформ, то в цій гонці ми задаємо тон. На цей час через Brave1 пройшло більше ніж 70 виробників, які заявили себе розробниками наземних роботизованих систем. Близько 20 виробів уже сертифіковано за стандартами НАТО.

Я прогнозував, що їхня кількість зростатиме і вони заполонять фронти. Але цього поки що не відбувається. Думаю, причина, найімовірніше, полягає в обмеженому фінансуванні: ми не можемо одразу охоплювати усі напрями. Зараз пріоритет — це ударні дрони на далекі відстані, “діпстрайки”. Це — контраргумент російським крилатим ракетам та їх атакам.

Але вже є серійні роботи, що постачаються на лінії фронту. Вони можуть виконувати найрізноманітніші завдання, від евакуації поранених і до підвозу боєприпасів, мінування, розмінування.

На Курському напрямку такі роботи працюють із засідок і навіть з кулеметами їздять атакувати супротивника. Їх також використовують, щоб відправляти вперед на поле бою окопний РЕБ, — він може захистити піхоту від атак FPV-дронів.

Можливо, пробуватимемо ставити наземні роботизовані платформи на оптоволокно. Технічно це навіть простіше, ніж БпЛА. Єдине, що ми маємо розуміти, — наземний дрон дуже повільний: що більше оптоволокно буде розмотано, то більше шансів його пошкодити в бою. Тому використовувати його можна тільки на тих напрямках, де немає динамічних боїв.

Хоча, в принципі, ідея цікава, тому що це повноцінний роботизований розвідник, який передає картинку гарної якості, нічого не випромінюючи в ефір. Наприклад, вони здатні спокійно контролювати ситуацію на кордоні.

За наземними роботами — майбутнє. Ми дійшли до точки, коли і у нас, і у противника вистачає дронів, щоб знищувати не лише техніку, а й убивати солдатів.

Головна можливість для піхоти вціліти — максимально перенести всю активність під землю і перебувати там якнайдовше. Тому таких роботів з’явиться величезна кількість — на них перекладатимуть завдання, в яких недоцільно жертвувати піхотою. Просто я думав, що це станеться швидше.

Не лише суто технологічні, але й політичні чинники матимуть вплив на розвиток космічної галузі. Американсько-російське суперництво у космосі остаточно зміниться на американсько-китайське. А Ілон Маск, який отримає при новій адміністрації США додаткові важелі впливу, точно не дасть засумувати. Оскільки космічна галузь достатньо інерційна, є сенс розглядати її еволюцію та чинники, які матимуть на неї суттєвий вплив, на горизонті принаймні кількох найближчих років.

Засновник технологічно-космічної імперії Ілон Маск, отримавши право на парадний вхід до вищих щаблів влади наймогутнішої держави світу як мінімум на чотири роки, стане основним рупором та рушієм подальшого засвоєння та використання космічного простору на революційних, відносно класичних, підходах.

І без цього ліберальний до всього космічного ще під час своєї першої президентської каденції Дональд Трамп встиг тоді видати шість документів, в яких сформульовані основні засади інноваційно направленої космічної політики та визначені стратегічні напрямки її реалізації, залучаючи приватний сектор, — продовжить розпочате з подвійною енергією.

Наш природний супутник — Місяць — буде “віддано” на засвоєння комерційним компаніям під наглядом держав, до чиєї юрисдикції вони належать, тоді як весь потенціал державно-приватного партнерства сконцентрується на Марсі.

Головним драйвером місячно-марсіанських перегонів остаточно стане американсько-китайське суперництво з їх несумісними стандартами у сфері космічних технологій та протилежними поглядами на організацію експансії у глибокий космос (широке партнерство по-американськи на противагу концепції єдиного гегемона з купою “васалів”, включно з РФ, по-китайськи).

Навколоземні орбіти (від 300 км до 36 000 км над поверхнею Землі) будуть буквально нашпиговані рукотворними космічними об’єктами, об’єднаними у численні угруповання з гібридною архітектурою розташування та функціонування.

Вони стануть генераторами лазерних променів космічного зв’язку, використання в космічній діяльності штучного інтелекту та квантових обчислень, а також започаткують переміщення у космічний вакуум глобальних датацентрів.

Приватні космічні подорожі на “комфортні” низькі навколоземні орбіти (до 500 км) стануть рутиною після введення в експлуатацію приватних космічних станцій. Як й розміщення там же виробництва ліків та різноманітних матеріалів, які можуть бути відтворені лише в умовах мікрогравітації.

Зростання космічної економіки продовжить випереджати загальний розвиток світової економіки на 5-7%.

У 2024 році штучний інтелект гучно заявив про себе, але справді фундаментальні зміни — попереду. Квантові технології значно підвищать швидкість обчислень. Автономні агенти відкриють нові можливості для бізнесу. Але розвиток, в підсумку, ставить питання і про ризик використання штучного інтелекту для створення фейків та маніпуляцій. Що з необхідністю веде до впровадження принципів відповідального ШІ.

Якщо схарактеризувати 2024 рік одним словом у контексті штучного інтелекту, то це слово буде “конкуренція”. Увесь рік ми спостерігали за тим, як різні компанії, зокрема OpenAI, Microsoft, Meta, Google, Anthropic, Amazon та інші, змагались у швидкості виведення на ринок нових технологій та інструментів.

Очевидним наступного року трендом можуть стати моделі з можливістю “міркування”, зокрема нещодавно анонсовані моделі o1-o3 від OpenAI.

Наприклад, у тесті AIME 2024 (American Invitational Mathematics Examination), що використовується для відбору найталановитіших студентів на національну математичну олімпіаду США, модель o3 набрала 96,7%, розв’язавши 14 із 15 задач.

Такий результат зазвичай демонструють лише одиниці студентів, що проходять до елітної групи із 500 найкращих. Для порівняння, модель o1 отримала 83,3%, а її версія o1 preview (випущена у вересні) — лише 56,7%.

У складних міждисциплінарних тестах GPQA Diamond для кандидатів технічних наук модель o3 досягла 87,7%, перевершивши середній показник людей-експертів (69,7 – 81,3%). У тестах із програмування, як-от SWE-bench Verified, o3 показала результат 71,7%, що суттєво перевищує попередніх лідерів: Claude 3 Opus (22,2%) і Claude 3.5 Sonnet (49%). На платформі Codeforces модель o3 отримала рейтинг 2727 балів, суттєво випередивши o1 (1891) та o1-preview (1258).

Такий прогрес став можливим завдяки унікальній кадровій стратегії OpenAI, яка залучає провідних фахівців: середня компенсація програмістів компанії становить $821 000 на рік, що значно перевищує середню винагороду в США, забезпечуючи співпрацю лише з найкращими професіоналами. За словами OpenAI, навіть серед цих програмістів лише декілька осіб досягають результатів, вищих за o3 у тестах Codeforces.

Наступний очікуваний тренд — це автономні агенти, здатні виконувати складні завдання без втручання людини. Такі системи, інтегровані з передовими моделями генеративного штучного інтелекту, можуть самостійно аналізувати дані, ухвалювати рішення та виконувати інші завдання.

Їх потенціал виходить за межі традиційної “контрольованої” автоматизації, оскільки автономні агенти здатні адаптуватися до нових умов, інтегрувати знання з різних сфер і взаємодіяти між собою. Це відкриває нові можливості для бізнесу, зокрема в управлінні ланцюгами постачання, автоматизації клієнтського обслуговування, оптимізації процесів у виробництві та фінансах тощо.

Крім позитивного ефекту не потрібно забувати про негативний вплив, зокрема використання ШІ для генерації фейків, маніпуляцій, а також негативні наслідки через некоректне або некероване використання технологій. Таким чином, суттєві зміни стосуватимуться регулювання ШІ, впровадження принципів відповідального ШІ (Responsible AI), а також вдосконалення технологій задля виявлення та мінімізації ефекту “галюцинування”.

Справжнім геймчейнджером у сфері штучного інтелекту можуть стати спеціалізовані чипи для навчання моделей та квантові технології, які здатні забезпечити значне підвищення швидкості обчислень і зниження енергоспоживання.

Нещодавно анонсований квантовий процесор Google Willow, за словами компанії, демонструє потенціал виконувати завдання за хвилини, на які суперкомп’ютерам знадобляться тисячі років, проте залишається відкритим питання, коли ці технології стануть масово доступними та справді революціонізують наше життя.

Розробки Microsoft у співпраці з Quantinuum, спрямовані на створення високонадійних логічних кубітів, і новий 133-кубітний процесор Heron від IBM, який покращує стабільність і точність кубітів, демонструють значний прогрес у квантових обчисленнях.

Враховуючи прогрес, усе частіше лунають думки про можливість створення загального штучного інтелекту, який вже починає виглядати не такою далекою перспективою. Однак масове впровадження подібних технологій, найімовірніше, буде поступовим та ітераційним через низку причин, включно з бюрократичними, юридичними, соціальними та регуляторними обмеженнями.

Це дозволить не лише уникнути потенційних ризиків і неконтрольованих наслідків, але й мінімізувати руйнівний вплив на окремі галузі економіки та соціально незахищені верстви населення.