Projects
Що вам спадає на думку, коли ви чуєте слова “правосуддя” або “суд”? Найбільш актуальне на сьогодні питання – це відсутність покарань для високопосадовців або несправедливі, а доволі часто й безпідставні вироки для інших активістів. Навіть певні статті Кримінального кодексу вже можуть передбачати несправедливе покарання. Наприклад, вебкам-моделі може загрожувати до семи років позбавлення волі (ч. 3 ст. 301 КК “Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів”), тоді як в одній з найгучніших корупційних справ “Роттердам+” з 19 млрд грн збитків максимальне покарання – до шести років позбавлення волі. Що й говорити про реальні застосування цих санкцій на практиці. Аби цьому протистояти, в Україні з 2014 року поступово проводиться судова реформа. Зміни в судовій системі є однією з рекомендацій Європейської комісії. Зокрема, в семи рекомендаціях Єврокомісії були й ті, що стосувалися судової реформи.
Щоб наочно продемонструвати, чому судова реформа важлива, LIGA.net разом із Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ зібрали низку рішень у судових справах і розібралися, чому в деяких з них покарання закінчується умовним строком та як новітні інструменти можуть покращити судові рішення.
Суд присяжних
У Сполучених Штатах Америки суд присяжних бере участь у багатьох категоріях справ – як цивільних, так і кримінальних. У Штатах судовий процес проходить у такому вигляді: один суддя та 12 присяжних. Усі присяжні мають бути громадянами США і не мати судимості за кримінальні злочини. За американською моделлю, присяжні визначають: винна чи невинна певна особа, а вже суддя призначає їй покарання. У цивільних справах присяжні можуть призначити покарання: визначити розмір збитку або штрафу.
Як приклад, у листопаді 2021 року суд присяжних у США визнав невинним 18-річного Кайла Ріттенгауса. Його звинувачували за п’ятьма пунктами: в умисному вбивстві; у вбивстві з необережності; у замаху на умисне вбивство та два обвинувачення в необережній загрозі безпеці. Прокурор вважав дії Ріттенгауса умисними, оскільки той свідомо приїхав у місто Кеноша штату Вісконсин у серпні 2020 року зі зброєю. За словами самого обвинуваченого, він приїхав захищати жителів міста та їхню власність. Тоді в місті тривали протести проти расової дискримінації та заворушення.
Як стверджував сам обвинувачений, він застрелив двох людей для самооборони та поранив ще одного. Перший чоловік намагався схопити зброю підлітка, другий ударив його скейтбордом, третій направив на нього пістолет. Суд присяжних став на бік підлітка.
На відміну від США, в Україні практика щодо справ, що стосуються самооборони, дуже різниться. Обставини в справах можуть бути однакові або схожі. Втім, деяких осіб суд навіть визнає винуватими, а то й взагалі судять за умисне вбивство, що є особливо тяжким злочином. Наприклад, українського активіста Сергія Стерненка судять саме за умисне вбивство. На думку слідства, активіст вчинив саме цей злочин. Однак обставини справи свідчать про інше. Двоє осіб очікували Стерненка поблизу його під’їзду і напали на нього, внаслідок бійки активіст поранив одного з нападників ножем, і той помер. І це був не перший напад на нього.
На відміну від США, в Україні практика щодо справ, що стосуються самооборони, дуже різниться. Обставини в справах можуть бути однакові або схожі. Втім, деяких осіб суд навіть визнає винуватими, а то й взагалі судять за умисне вбивство, що є особливо тяжким злочином. Наприклад, українського активіста Сергія Стерненка судять саме за умисне вбивство. На думку слідства, активіст вчинив саме цей злочин. Однак обставини справи свідчать про інше. Двоє осіб очікували Стерненка поблизу його під’їзду і напали на нього, внаслідок бійки активіст поранив одного з нападників ножем, і той помер. І це був не перший напад на нього.
Щоб запобігти подальшим подібним практикам, на нашу думку, можна було б застосувати класичний суд присяжних. За словами експерта Центру політико-правових реформ (організація – член Коаліції РПР) Романа Смалюка, формально в Україні є суд присяжних, але не класичний.
За своєю суттю він більше нагадує інститут народних засідателів, оскільки присяжні, якими є жителі території, на яку поширюється юрисдикція суду, вирішують справу разом із професійним суддею,
— Роман Смалюк
експерт Центру політико-правових реформ
(організація – член Коаліції РПР)
За своєю суттю він більше нагадує інститут народних засідателів, оскільки присяжні, якими є жителі території, на яку поширюється юрисдикція суду, вирішують справу разом із професійним суддею,
— Роман Смалюк
експерт Центру політико-правових реформ (організація – член Коаліції РПР)
Як стверджує Смалюк, кримінальні справи в Україні розглядаються двома професійними суддями та трьома присяжними, які в нарадчій кімнаті спільно ухвалюють вирок.
“Усі питання під час ухвалення вироку вирішуються більшістю голосів, тобто, здавалося б, присяжні мають переважне право голосу. Проте, ухвалюючи вирок, суд має дати відповідь на складні юридичні питання, які вимагають досконалого знання норм законодавства. Оскільки присяжні не є юристами-практиками у сфері кримінального права, то дати обґрунтовану відповідь на такі питання їм надзвичайно складно. У такій ситуації двоє суддів через свій професійний досвід мають істотний вплив на позицію трьох присяжних”, – наголошує він.
Мирові судді
Мирові судді – це суд, який розглядає і вирішує малозначні справи за спрощеною процедурою. Цей суд може розглядати певні адміністративні та цивільні справи, які зараз покладені на місцеві суди. Як результат, вказаний суддя розглядає не лише складні кримінальні правопорушення, але й цивільні позови, адміністративні протоколи тощо.
Такими категоріями справи суд перевантажений і, наприклад, може розглядати позов щодо розподілу майна чи розлучення подружжя понад пів року. Так, дружина народного депутата Ярослава Дубневича Наталія у вересні 2020 року подала позов стосовно поділу майна. Рішення у справі ухвалили аж у липні 2021 року.
Це стосується і складання протоколів щодо керування автівкою у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння (ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Строк для притягнення за таке правопорушення складає лише три місяці з дня його вчинення.
Наприклад, пані суддя Печерського районного суду Києва Світлана Смик розглядала один з таких протоколів стосовно водія. Як з’ясували поліцейські, у грудні 2017 року водій з ознаками наркотичного сп’яніння керував автомобілем Renault у Києві. Суддя Смик отримала протокол у справі в січні 2018 року, а ухвалила рішення аж у березні 2020 року. Очевидно, що вона змушена була закрити провадження внаслідок закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності.
В Україні намагалися запровадити інститут мирових суддів. У 2008 році в Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт “Про мирових суддів територіальних громад”. Цією ініціативою передбачалося, що мирові судді розглядатимуть такі категорії справ:
– окремі категорії адміністративних порушень (крім тих, за які передбачене стягнення у вигляді виправних робіт чи адміністративного арешту);
– майнові спори між громадянами з ціною позову не вище ніж 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (близько 1000 доларів США у 2008 році);
– справи щодо розірвання шлюбу, де між подружжям відсутній спір про дітей; окремі категорії земельних (стосовно меж ділянок, додержання правил добросусідства) та трудових спорів (щодо відмови у прийнятті на роботу, порушення строків виплати заробітної плати);
– справи щодо зобов’язання громадянина вчинити/утриматися від вчинення дій, визначених нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування.
Власне, цей інститут і міг допомогти вирішити деякі цивільні та адміністративні справи, про які ми писали вище, в короткий строк. За законопроєктом це мало бути від 3 до 15 днів (залежно від категорії спору). Рішення мирового судді слід було виконувати добровільно. Лише у випадку, якщо виконання рішення потребувало вчинення дій органами державної влади, місцевого самоврядування, то необхідним було надання судом загальної юрисдикції виконавчого документа.
Власне, цей інститут і міг допомогти вирішити деякі цивільні та адміністративні справи, про які ми писали вище, в короткий строк. За законопроєктом це мало бути від 3 до 15 днів (залежно від категорії спору). Рішення мирового судді слід було виконувати добровільно. Лише у випадку, якщо виконання рішення потребувало вчинення дій органами державної влади, місцевого самоврядування, то необхідним було надання судом загальної юрисдикції виконавчого документа.
Утім, ця законодавча ініціатива була розкритикована парламентським комітетом та повернута на доопрацювання. У червні 2010 року законопроєкт зняли з розгляду. Наразі питання щодо мирових суддів зустрічалося в президентській стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки та 2021-2023 роки. Також згадка про мирових суддів є в урядовій Національній економічній стратегії на період до 2030 року (березень 2021 року). Запровадження інституту мирових суддів було завданням для досягнення стратегічної цілі із забезпечення участі громадськості у судочинстві.
Вказані рішення підтверджують, що без уваги суспільства деякі однозначні вироки набувають чинності та залишаються без змін. Однак громадськість не може фізично охопити всі судові процеси в Україні. Тому що є очевидним: Україні потрібно не вигадувати велосипед, а йти шляхом реформ за західним зразком.
Деякі уже впроваджені зміни діють на практиці – обраний за допомогою міжнародних експертів Вищий антикорупційний суд ухвалив цілу низку вироків, наприклад, щодо суддів. Цього раніше в Україні не було. Задля довіри до правосуддя, крім кваліфікаційних відборів та оцінювань, також необхідно впроваджувати й інші важелі. Чи то суд присяжних, чи мирові судді. Не менш важливим також є й просування правничої освіти в Україні, аби кожен громадянин знав свої права в суді, знав, що рішення можна оскаржити в іншій судовій інстанції.
Проєкт підготувала LIGA.net у партнерстві з Коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту “Відповідальна та підзвітна політика в Україні” (U-RAP), що реалізується Національним демократичним інститутом. Думки, висловлені у публікації, належать авторам і не обов’язково відображають погляди USAID.