Projects
На платформах Instagram та X (колишній Twitter) з’явилася велика кількість пропагандистських відео, які намагаються переконати англомовну аудиторію, що КНДР – це вільна, сучасна й щаслива країна. Більшість із цих роликів, проте, викликають не захоплення, а подив і навіть “іспанський сором”.
Одним із яскравих прикладів стала сторінка @MoveToNorthKorea в Instagram. Невідомо, хто за нею стоїть. Чи то державні структури, чи приватні підрядники, чи окремі симпатики. Але результат один: у роликів примітивний монтаж, штучний закадровий голос і лунають дивні запитання: “Хто сказав, що в нас немає Google?”
У кадрі, зокрема, цього ролика чоловік сидить перед монітором із відкритою головною сторінкою пошукової мережі. Він нічого не натискає, не вводить запит, лише дивиться на екран. При тому, що реальний доступ до інтернету в Північній Кореї мають лише чиновники вищого ешелону. А для більшості населення існує лише локальна мережа “Кванмьон” з обмеженим, схваленим владою контентом.
Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.
Війна на воді
РФ підриває муляжі кораблів надводними безпілотниками. Ймовірно, готуючись до війни з НАТО – оглядачі
Росія відпрацьовує атаки на свої кораблі за допомогою вибухових морських дронів. На думку автора Business Insider, це тренування, ймовірно, не має стосунку до війни з Україною, проте готує флот до іншого конфлікту, – а саме, з НАТО.
Міноборони РФ оприлюднило відео з військово-морських навчань “Липневий шторм”, під час яких Балтійський флот знищує умовний корабель противника за допомогою безпілотного надводного апарата, начиненого вибухівкою.
На кадрах видно, як дрон наближається до макета корабля під прямим кутом і влучає у нього, після чого відбувається потужний вибух.
Окрім морських дронів, у маневрах брали участь безпілотники, гелікоптери та кораблі – все те, що вже активно задіюється у боях у Чорному морі.
Водночас Україна, яка й надалі завдає ударів по російських кораблях, майже не має традиційного військово-морського флоту і не розглядається як рівносильний супротивник у морській війні. Ще на початку повномасштабного вторгнення Київ затопив більшість своїх суден, аби не дати їх захопити росіянам. Але, щоб компенсувати відсутність повноцінного флоту, Україна перейшла до асиметричної кампанії: почала активно використовувати власні морські безпілотники та ракети, щоб завдавати шкоди Чорноморському флоту РФ. Внаслідок цих ударів десятки російських кораблів було пошкоджено або знищено, а командування РФ змушене перевести більшу частину флоту з тимчасово окупованого Криму до Новоросійська.
У відповідь на таку загрозу з боку України Росія намагається зміцнити оборону Чорного моря, зокрема, збільшуючи кількість патрульної авіації. Але й українська сторона адаптується: дрони оснащують пусковими установками для зенітних ракет.
Попри те, що у нових навчаннях російського флоту частково випробовують досвід, отриманий у війні проти України, ВМС РФ не обмежуються відпрацюванням сценаріїв, які мали б сенс виключно в межах цього конфлікту. Москва демонструє підготовку до потенційного протистояння з потужнішим супротивником, країнами НАТО, які теж активніше тренуються протидіяти саме атакам водних безпілотників.
Серед інших епізодів “Липневого шторму” – тренування протидії протичовновим діям, мінуванню, а також ударам крилатими ракетами. За словами президента РФ Володимира Путіна, ці навчання мають на меті “глибоке відпрацювання дій флоту під час відбиття морських атак, виконання надскладних і нестандартних тактичних завдань у максимально наближених до реальності умовах”. Він підкреслив, що тренування враховують досвід так званої спеціальної військової операції – саме так у Росії офіційно називають її повномасштабну війну проти України.
І хоча саме Чорне море стало ареною найширшого використання морських дронів, цей вид озброєння активно поширюється і в інших регіонах. У Червоному морі для атак на комерційні судна дрони використовує угруповання хуситів, які підтримує Іран. Їхні цілі – це судноплавні шляхи, що мають стратегічне значення для регіону.
І Сполучені Штати, зі свого боку, вже теж адаптують власну підготовку до нової реальності. Військово-морські сили США використовують у навчальних програмах сценарії, які мають навчити моряків виживати в умовах атак морських дронів. Адже це нова загроза, яка швидко набуває глобального характеру.
Ознаки бульбашки
Очевидні тренди, які, на думку інвесторів, свідчать про високу ймовірність появи економічної бульбашки, навіть попри зростання
Ринок акцій знову демонструє божевільні стрибки, пише авторка The Wall Street Journal. І це викликає занепокоєння серед інвесторів, які бачать у цьому ознаки потенційної фінансової бульбашки. Всупереч стабільному економічному зростанню, різкому здорожчанню активів і хвилі спекулятивних угод, аналітики змушені дедалі пильніше придивлятися до настроїв на біржах.
Серед лідерів зростання опинились компанії, чиї фундаментальні показники не відповідають динаміці. Наприклад, вартість акцій Opendoor Technologies, сервісу з купівлі та продажу житла онлайн, злетіла на 377% лише за місяць, хоча американський ринок нерухомості залишається млявим. Акції ритейлера Kohl’s, який втрачає позиції на тлі жорсткої конкуренції та неодноразово змінював керівництво, також стали одними з найуспішніших на ринку.
Аналітики пояснюють це новою хвилею ейфорії, яка охопила інвесторів після квітневого спаду, спричиненого тарифними потрясіннями імені Трампа. Відтоді ринок не просто відновився, а й кинувся в обійми ризикованих активів: мем-акцій, криптовалют та компаній, які ще не мають прибутку.
Середній інвестор повернувся і до спекулятивних ставок. Такі дії нагадують події 2021 року, коли роздрібні трейдери підняли компанію GameStop до ринкової капіталізації у $24 млрд, перш ніж зростання ставок поклало цьому край. Зараз навіть компанії зі збитками, як-от Avis чи Aeva Technologies, демонструють вражаюче зростання. Та лише шість із 33 акцій в індексі Russell 3000, які потроїлися в ціні з квітня, принесли прибуток за останній рік.
Фонд ARK Innovation ETF, до якого належать компанії з подібною спекулятивною репутацією, зріс на понад 36% з початку року. За словами головної стратегині Ritholtz Wealth Management Келлі Кокс, саме по собі зростання ризикових ставок не є ознакою проблем, але тривожним сигналом стає поєднання тріщин в економіці з надмірним оптимізмом на ринках.
Паралельно з цим стрімко зростають ціни на криптовалюти.
Bitcoin та Ethereum оновлюють позиції на тлі як політики адміністрації Трампа, яка відкрита до таких цифрових активів та до дедалі більшої інтеграції крипти у традиційні фінансові установи. Новий імпульс ринку задають компанії, які скуповують біткоїни для своїх балансів, зокрема Trump Media & Technology Group, яка повідомила, що придбала цифрових активів на $2 млрд. Критики застерігають, що така стратегія може посилити волатильність у разі розпродажу. Але і це не зупинило близько 60 інших компаній, які вже впроваджують подібну модель.
Зростає також кількість компаній за межами сфери техногігантів, що показують позитивну динаміку. Наприклад, індекс банків KBW Nasdaq зріс більш ніж на 7% за місяць, а GE Vernova і рекламно-технологічна Trade Desk додали понад 20%.
Але таке зростання не означає, що все безхмарно. Оцінки акцій виглядають роздутими: премія за ризик на ринку акцій, тобто різниця між прибутковістю S&P 500 і 10-річними держоблігаціями, наблизилася до нуля. Це означає, що перевага акцій над менш ризикованими активами практично зникла.
Однак, попри побоювання, що нові мита можуть розігнати інфляцію і загальмувати зростання, економіка США тримається. Інфляція у червні справді зросла, але поки не критично. Втім, з’явились ознаки слабкості, зокрема, сповільнення темпів найму.
Приватний сектор показав найнижче зростання зайнятості за останні вісім місяців: випускникам університетів важко знайти першу роботу, а загальна динаміка ринку праці дає сигнал, що ситуація може погіршитися. “Коли ринок праці слабшає, він не відновлюється легко”, – зазначає Келлі Кокс. І цікаво, що саме в цей момент інвестори демонструють такий ентузіазм, додає вона.
Нова прем’єрка, старий сексизм
Призначення нової керівниці уряду України породило хвилю застарілих сексистських коментарів
Призначення Юлії Свириденко на посаду голови уряду України викликало у частини політичного істеблішменту та оглядачів не стільки обговорення її професійного досвіду, скільки традиційно сексистські закиди – явище, з яким стикаються майже всі жінки-лідерки у Східній Європі, пише авторка The Atlantic.
Призначення Свириденко стало нетиповим для України, де до цього жінка (Юлія Тимошенко – ред.) лише один раз очолювала Кабмін. Президент Володимир Зеленський запропонував її кандидатуру, парламент підтримав. Проте замість аналізу повноважень Свириденко або планів розвитку держави, політики й коментатори зосередилися на її лояльності до президента і на статі.
“Вона робитиме все, що їй скажуть, безвідмовно”, – сказав анонімний депутат від партії Слуга народу в коментарі одному з українських видань. Нардеп Олексій Гончаренко назвав Свириденко “нездатною на реформи” і порівняв її потенційну долю з генералом Валерієм Залужним, колишнім головнокомандувачем Збройних сил, якого президент звільнив після публічного конфлікту. А політичний стратег Олег Постернак опублікував у Facebook допис, у якому назвав її “школяркою з першої парти”, яка лише записує те, що каже вчитель.
З подібними словами стикалися й інші жінки-лідерки на пострадянському просторі. Наприклад, експрезидентку Грузії Саломе Зурабішвілі, яка перемогла на виборах 2018 року, ще до інавгурації називали “маріонеткою” голови правлячої партії. Проте з часом вона стала символом опозиції до проросійського керівництва та засудила останні парламентські вибори як сфальсифіковані.
У Молдові під час виборчої кампанії 2020 року Ігор Додон, попередник і опонент чинної президентки Маї Санду, звинувачував її у “відсутності турботи про майбутнє країни” лише тому, що вона не має дітей. А пізніше проти неї запустили кампанію з дезінформації, зокрема, у контексті протидії пандемії. Але Санду зуміла не лише стабілізувати медичну систему, а й здобути підтримку ЄС, почати боротьбу з корупцією та залучити кошти на відновлення церков.
Юлія Свириденко ж має досвід міжнародної роботи. Вона була постійною представницею України в Китаї, залучала інвестиції у свій рідний Чернігів, а пізніше, як віцепрем’єрка, укладала мільярдні угоди з Єврокомісією, урядами ОАЕ та бізнесом Туреччини. Разом з американським міністром фінансів Скоттом Бессентом погодила створення інвестиційного фонду для відновлення України.
А тепер вона відповідатиме за стан економіки, розвиток виробництва зброї та залучення фінансування з боку західних партнерів і МВФ. Серед її перших кроків – переговори зі США про масштабні інвестиції в українську безпілотну індустрію.
Та все ж, попри резюме, Свириденко стикається з традиційною недовірою до жінок на вищих щаблях влади. За даними дослідження групи “Рейтинг” 2020 року, українці загалом більше довіряють чоловікам-політикам. Деякі сили використовують ці дані для дискредитаційних кампаній. Українці, пише авторка, порівнюють нову прем’єрку з Юлією Тимошенко, яка очолювала уряд у 2005 році. Після звинувачень у корупції вона була засуджена, хоча пізніше суд скасував вирок. Однак у масовій свідомості негативне ставлення до неї зберігається.
Першим випробуванням для нової керівниці уряду стало рішення президента обмежити незалежність антикорупційних органів. Головна редакторка Української правди Севгіль Мусаєва назвала це кроком у бік авторитаризму та заявила, що Свириденко має шанс проявити себе, публічно виступивши проти такого рішення. Але для цього, за її словами, прем’єрці знадобиться “велика сміливість”.
Через два дні після голосування в парламенті Свириденко зустрілася з послами G7 у Києві, аби обговорити антикорупційну політику. Цей жест, на думку авторки статті, можна вважати тонким сигналом про незгоду з діями Офісу президента. Проте сумніви у незалежності Свириденко залишаються. “Формально ми парламентсько-президентська республіка, – цитує депутата Гончаренка The Atlantic. – Але насправді живемо у воєнний час, і всі рішення ухвалює президент”. Він не очікує, що Свириденко зможе діяти автономно: “Якщо вона піде проти, її просто звільнять”.
Непал електромобільний
Країна, у якій 76% автомобілів – електричні. Як це вдалося
У Непалі електромобілі продаються швидше, ніж в будь-якій іншій країні світу. За останній рік 76% усіх нових легкових авто в країні були електричними, хоча ще п’ять років тому ця цифра дорівнювала нулю. За часткою електрокарів на ринку Непал поступається лише кільком країнам, зокрема Норвегії, Сінгапуру та Ефіопії.
Поштовх до такої електрифікації дала низка факторів: гідроелектростанції, які забезпечують майже всю країну дешевою й чистою енергією, масові податкові пільги, розбудова інфраструктури та потік китайських електромобілів, які в Непалі коштують вдвічі дешевше за Tesla та подібні. Ще у 2021 році імпортні мита та акциз для електрокарів становили максимум 40% проти 180% для авто з двигуном внутрішнього згоряння, розповідає The New York Times.
Дешева електроенергія також стала визначальним фактором: зарядити електрокар у 15 разів дешевше, ніж заправити авто з ДВЗ. Уряд дозволив приватним бізнесам встановлювати зарядні станції, надав трансформатори безкоштовно й мінімізував митні збори. Тепер зарядки з’являються не лише в містах, а й уздовж трас, біля кафе, готелів і ресторанів. Загалом уже побудовано понад 1200 зарядних пунктів.
Серед ентузіастів – Ямуна Шреста, яка ще у 2016 році побачила перспективи китайського BYD під час поїздки до штаб-квартири компанії в Шеньчжені. Вона керує 18 дилерськими центрами у Непалі й планує продати 4000 авто у 2025 році.
Але і конкуренція зростає. Інші китайські бренди активно заходять на ринок, а індійські автовиробники скаржаться на демпінг з їхнього боку. Водночас споживачі задоволені: за ті самі гроші вони отримують авто, які можуть конкурувати з Tesla.
Загалом перехід на електромобілі у Непалі може виглядати як історія успіху. Однак ризики теж існують, і найсерйозніший з них – політичні зміни. У країні часто змінюються уряди, які переглядають пріоритети. Цьогоріч центральний банк підвищив вимоги до першого внеску під час купівлі електрокара, а держава, стурбована падінням доходів від імпорту, почала поступово підвищувати податки.
Уряд також досі не має плану утилізації батарей. Автодилери побоюються, що сумнівна якість деяких китайських моделей може дискредитувати весь сегмент, тому вимагають створення незалежного агентства сертифікації.
Разом із цим, попри швидкий розвиток сегменту легкових авто, для мільйонів непальців основним транспортом все ж залишаються дешевші мотоцикли або переповнені автобуси на бензині та дизелі. Щоб покращити екологічну ситуацію, держава мала б електрифікувати й громадський транспорт. Мер міста Лалітпур у столичній агломерації Катманду Чірі Бабу Махарджан говорить, що вузькі вулиці заповнені моторолерами, а електроскутери поки що не стали масовими. Він покладає надії на державну транспортну компанію Sajha Yatayat, яка вже отримала $22 млн на закупівлю електробусів і запустила 41 зелений автобус.
Для створення справжньої мережі екологічних маршрутів необхідно щонайменше 800 автобусів. Китай вже запропонував безоплатно передати 100. Аналітики трактують цей жест як політичну стратегію. Та колишній голова Sajha Yatayat Канак Мані Діксіт не переймається: країна приймає різну іноземну допомогу ще з 1950 року. За його словами, екологічне автобусне майбутнє столичного регіону залежить від запуску регіонального транспортного агентства, яке досі блокується через політичні суперечки. Але він упевнений, що зміни неминучі.
“Долина Катманду лише чекає, щоб хтось повернув ключ запалювання, – каже він. – За дивним збігом, зараз саме той момент, коли електробуси вже працюють на вулицях. Тож через п’ять років усе тут може виглядати зовсім інакше”.
Арешт “генерального монаха”
У Китаї заарештовано настоятеля монастиря Шаолінь за “небуддійські” дії та поведінку
У Китаї – новий гучний скандал: настоятель всесвітньо відомого монастиря Шаолінь опинився під слідством через підозру в махінаціях і порушенні чернечих обітниць.
59-річного Ші Юнсіня, відомого як “монах-генеральний директор”, або ж “монах-CEO”, звинувачують у розкраданні коштів, зловживанні майном монастиря та “непристойних зв’язках” з жінками, внаслідок яких, за даними китайських медіа, він міг навіть мати дитину. Тоді як від буддійських монахів суворо вимагається дотримуватися обітниці безшлюбності та целібату. На думку CNN, справа може бути пов’язана з комерціалізацією храму та активною міжнародною діяльністю Ші.
Монастир підтвердив, що Ші Юнсінь перебуває під спільним розслідуванням кількох відомств. “Додаткову інформацію буде оприлюднено згодом”, – йдеться в офіційній заяві. Зв’язатися з настоятелем журналістам наразі не вдалося.
Храм Шаолінь, заснований понад 1500 років тому, є одним із символів буддизму та батьківщиною бойового мистецтва, шаолінського кунг-фу.
Ші Юнсінь став його настоятелем у 1999 році та понад 20 років представляв монастир у парламенті КНР. Він був першим китайським настоятелем із дипломом MBA, їздив у відрядження з iPhone у руках і зустрічався з такими відомими світовими лідерами, як Єлизавета II, Нельсон Мандела, Генрі Кіссінджер і Тім Кук.
Під його керівництвом Шаолінь перетворився на комерційний бренд: виступи монахів відбувалися по всьому світу, ім’я монастиря ліцензували для мультфільмів, фільмів та відеоігор. Було створено цілу бізнес-імперію в галузях видавництва, традиційної медицини, туризму та нерухомості. Сам Ші Юнсінь пояснював це як “гідне культурне просування”. У 2015 році він пожертвував $3 млн на будівництво філії монастиря в Австралії. “Якщо Китай може імпортувати Діснейленд, то чому інші країни не можуть імпортувати Шаолінь?” – запитував він тоді.
Однак ще у перші роки настоятельства Ші Юнсіня з’явилися перші публічні звинувачення в корупції та негідній поведінці. У 2006 році він прийняв автомобіль вартістю 1 млн юанів як нагороду від місцевої влади за просування туризму, що викликало хвилю обурення та суспільної критики. Тоді він заявив: “Монахи теж громадяни. Ми виконали свій обов’язок і маємо право на винагороду”.
А у 2015 році на китайських платформах з’явилися документи, які нібито підтверджували, що Ші ще у 1980-х був вигнаний зі Шаолінь за крадіжку. Серед паперів також було свідоцтво про народження дитини, яка нібито є його позашлюбною донькою. Відповідь храму тоді була жорсткою: звинувачення спростували, а сам Ші сказав, що “якби були докази, це б спливло вже давно”.
Ту справу було закрито через брак доказів, а у 2020 році Ші був переобраний заступником голови Буддійської асоціації Китаю, державного регулятора релігійного життя. Однак тепер, після нового розслідування, його позбавлено свідоцтва про чернечий сан. “Його дії завдали серйозної шкоди репутації буддистської спільноти”, – йдеться в заяві асоціації. Вона повністю підтримала рішення притягнути Ші Юнсіня до відповідальності згідно із законом.
Російська курортна навала
Російські туристи знову заполоняють курорти Франції та Італії, попри санкції
Всупереч війні в Україні та санкціям Заходу, кількість російських туристів у Європі зростає. Здебільшого вони їдуть у Францію, Італію та Іспанію. За останній рік кількість бронювань номерів у готелях Франції та Італії громадянами Росії зросла більш ніж на 19%, що викликає занепокоєння з боку українських дипломатів, які називають це тривожним явищем і потенційною загрозою безпеці.
Посол України при ЄС Всеволод Ченцов заявив, що більшість російського суспільства підтримує війну та вважає, що РФ воює із Заходом, а не з Україною. Тому видавання туристичних віз громадянам Росії виглядає дивною та небезпечною дією. “Росіяни можуть безперешкодно користуватися перевагами поїздок до Європи, тоді як їхня армія чинить воєнні злочини”, – додав посол.
За даними Євростату, Італія стала лідером серед країн Європейського Союзу за зростанням кількості заброньованих ночівель – понад 321 000 за рік, Іспанія – друга з 259 000 бронювань, а Франція – третя із показником у 203 000.
Зросли й показники в Угорщині, яка має м’яку позицію щодо Кремля.
При цьому Італія минулого року видала понад 152 000 шенгенських віз у своїх консульствах у Росії, що майже на 19 000 більше, ніж у 2023 році. Франція – понад 123 000, Іспанія – 111 000. Загалом у 2024 році росіянам було видано понад 552 000 шенгенських віз, що на 9% більше, ніж у попередні роки.
Критики такої політики наголошують, що Європа ризикує власною безпекою. Зокрема, згадують про використання туристичних віз російськими агентами. І ця практика відома ще з часів отруєння родини Скрипалів у Великій Британії. Також було зафіксовано дивні підпали логістичних складів, саботаж залізничних колій і зростання кількості кібератак на країни ЄС, які теж пов’язують із РФ.
Фінансист і відомий критик Путіна Вільям Браудер закликав Францію, Італію та Іспанію припинити видавати візи росіянам. Він вважає, що дозволити поїздки можна лише тим, хто на співбесіді доведе свою опозиційність до режиму. “Європа не має бути відкритою для тих, хто підтримує війну або фінансує її”, – сказав він.
Деякі країни вже запровадили обмеження. Чехія повністю припинила обробку туристичних віз для росіян і закликає ЄС до єдиного підходу. Глава МЗС країни Ян Ліпавський вважає, що потік російських туристів “надмірний” і є ризик, що серед них можуть бути причетні до воєнних злочинів.
У відповідь Париж і Рим заявляють, що санкції спрямовані проти російської армії, а не громадян, пише The Telegraph. В офіційній позиції Франції зазначено, що “громадські й культурні зв’язки можуть сприяти порозумінню”, а також дозволяють росіянам отримати доступ до альтернативних джерел інформації.
Водночас опозиціонери й дисиденти з РФ залежать від віз, щоб виїхати за кордон. Російський журналіст Андрій Солдатов наголосив, що без потоку туристичних заявок неможливо буде “приховати” заявки опозиціонерів, які побоюються переслідувань вдома. Він закликає до збалансованого підходу.
Єврокомісія вже повідомила, що з 2019 року кількість віз для росіян зменшилася з 4 млн до 500 000 на рік, а частка відмов зросла вп’ятеро. Візова угода між ЄС і РФ була призупинена після вторгнення в Україну у 2022 році, а країнам-членам надані рекомендації щодо пріоритетності безпеки під час розгляду заяв.
Попри це, у ЄС спостерігається відчутне пожвавлення туризму з РФ через треті сторони. Наприклад, щоб дістатися до Риму, російський турист повинен зробити пересадку в Туреччині або ОАЕ і пересісти на інший рейс.
Та все ж додаткові витрати роблять поїздку недоступною для більшості пересічних росіян, але ті, хто все-таки добирається до Європи, також мають труднощі через санкції, які повністю обмежують роботу їхніх банківських карток. Однак аеропорт “Ататюрк” у Стамбулі переповнений обмінними пунктами, де росіяни можуть обміняти рублі на євро, щоб продовжити свою подорож Європою.
Старість чи просто Трамп
Президент США справді виявляє ознаки вікового згасання, чи він просто “лишається собою”?
Поки США оговтуються від гарячої минулорічної дискусії навколо віку Джо Байдена, дедалі більшу увагу привертає стан Дональда Трампа. Попри його політичну невразливість, підсилену ексцентричною поведінкою й гротескним публічним образом, дедалі більше епізодів змушують оглядачів, і навіть однопартійців, ставити питання: чи це президентів особистий стиль, чи йдеться про явне старіння?
Трамп давно створив собі репутацію людини, якій усе “сходить з рук”, але його численні обмовки, провали у пам’яті та незрозумілі ліричні відступи стають занадто частими, щоб залишатися поза увагою. Під час передвиборчої кампанії 2024 року американські демократи сильно постраждали через стан Байдена, який зняв свою кандидатуру. Натомість аналогічні проблеми Трампа переважно лишалися й лишаються без критики. Мовляв, це просто “типовий Трамп”.
Показовим прикладом стала його нещодавня заява на енергетичному саміті в Пенсильванії. Трамп стверджував, що його дядько, професор MIT Джон Трамп, навчав Теодора Качинського, – терориста, відомого як Унабомбер. Ба більше, нібито дядько описував Качинського як “серйозного і хорошого” студента. Насправді ж Качинський ніколи не навчався в MIT, а Джон Трамп помер задовго до його арешту. Тобто, жодна деталь у цій історії не збігається з фактами.
Іншим випадком була плутанина з керівником Федеральної резервної системи США Джеромом Пауеллом. Трамп назвав його “жахливим головою” й висловив здивування, що його взагалі призначили. Проблема в тому, що саме Трамп призначив Пауелла у 2018 році. І хоча Байден згодом продовжив його мандат, забути про власне рішення, пише Rolling Stone – це тривожний симптом.
Не кращою була ситуація з оцінкою нової торговельної угоди між США, Канадою та Мексикою, яку сам чинний президент ініціював замість угоди NAFTA. Виступаючи навесні, Трамп критикував її як договір, “який ніхто ніколи не мав би підписувати”, очевидно, не згадавши, що сам її підписав під час свого першого терміну.
І на міжнародній арені Трамп недавно припустився ще однієї помилки. У своєму червневому інтерв’ю Fox News стосовно впровадження нових торговельних мит для низки країн, президент США пригрозив, що “Містер Японія” заплатить 25-відсотковий тариф за свої автомобілі. Очевидно, забувши ім’я прем’єр-міністра країни Шігеру Ішіба. Пізніше, пише авторка Rolling Stone, адміністрація Трампа врешті-решт з’ясувала, до кого саме потрібно звернутися із офіційним листом, і уклала угоду з японським урядом, щоб уникнути введення руйнівних мит.
На тлі всього цього стався черговий курйоз. Відвідуючи новий імміграційний центр у Флориді, розташований в Еверглейдах, Трамп, замість відповіді на запитання про перебування там затриманих мігрантів, почав розповідати про своє життя в штаті та захоплення маєтком Мар-а-Лаго у Палм-Біч. Він згадав, що має “гарний маленький будиночок” і планує бувати тут частіше. Про затриманих – ані слова.
Ще один невдалий виступ відбувся на випускній церемонії у військовій академії у Вест-Пойнті. Звертаючись до випускників, Трамп з невідомої причини почав розповідати їм історію про забудовника Вільяма Левітта, який “був щасливий, хоча й недовго” у своєму другому шлюбі. І який потім продав “невеличкий човен”, купив “величезну яхту, і був щасливий у Монте-Карло”. Далі президент згадав свої попередні шлюби та пов’язані з ними проблеми, тож, почав радити випускникам не одружуватися з “трофейними дружинами”. Цю ж історію про шлюбні проблеми Левітта він повторив перед випускниками Університету Алабами.
Разом із цим, попри численні сигнали про зниження когнітивних здібностей Трампа, частина виборців і політичного істеблішменту досі ігнорують цю тему.
Але якщо мірилом придатності до посади має бути розумова ясність – як сам Трамп казав про Байдена, – варто чесно подивитися і на президента, який нині сидить за столом в Овальному кабінеті, пише авторка Rolling Stone.
Розслідування за стендап
Китайська стендаперка жартувала про чоловіка, який її бив. Влада жарт не оцінила
З першого погляду Фань Чуньлі не схожа на типову нову зірку китайського стендапу. 50-річна жінка з короткою стрижкою, без вишуканого стилю та з сільським минулим, з’явилася серед натовпу молодих коміків і одразу ж підкорила глядачів. Її жарти про домашнє насильство та патріархальні звичаї викликали гучний сміх, сльози – і, як не дивно, невдоволення влади.
У своїх виступах Фань відверто розповідає про жорстокого колишнього чоловіка, якого називає “коргі” через його статуру та звички, і життя в селі, де навіть поверхове знання інтернету робить її “Ілоном Маском”.
Одна з її ключових реплік: “Коли чоловіки б’ють жінок – це не соромно. Коли жінка хоче розлучення – це ганьба”. Публіка аплодує, чиновники – занепокоєні.
Після того як її виступ у телешоу “Король стендапу” став вірусним, влада східної провінції Чжецзян опублікувала заяву з натяком на Фань, назвавши подібні жарти “провокацією гендерного конфлікту” та небажанням “раціонального” обговорення. Формально ані шоу, ані комедіантку не згадували, розповідає CNN. Лише натякнули на “перлину індустрії”, бо саме так жінку називали судді.
І хоча Китай роками переслідує активісток-феміністок, такі постаті, як Фань, викликають ще більше занепокоєння у влади через інше: вона не належить до міського ліберального середовища. Вона з села, небагата, без освіти, з досвідом реального життя, який близький мільйонам простих китаянок.
Це, на думку авторів, і робить її слова надзвичайно резонансними.
Після розлучення, якого вона домоглася, лише віддавши чоловікові обидва їхні будинки, Фань почала виступати в клубах. До того вона працювала прибиральницею у рідній провінції Шаньдун. Виступати почала випадково, коли продала прикраси, аби потрапити на шоу свого кумира. Її імпровізована участь у розіграші так вразила коміка, що той познайомив її зі стендапом.
У своїх монологах Фань говорить про брак прав у сільських дівчат, про те, як після шлюбу жінки “опиняються в пастці”, про чоловіка, який їв кашу прямо з черпака, та про травматичне рішення піти від нього. Вона жартує про власну менопаузу як про “дебют” і про те, як відсутність освіти замінюється гострим розумом.
Фань не називає себе феміністкою, але її тексти, на думку авторів статті, це – хроніка повсякденного жіночого досвіду в Китаї. У соцмережах вона писала: “Коли я кажу про розлучення в селі, я – лиходійка. Коли кажу це зі сцени, то отримую овації”.
І популярність стендаперки розвивається навіть на тлі невдоволення нею чиновників. Адже влада Китаю намагається підвищити народжуваність і просуває традиційні ролі для жінок, водночас критикуючи фемінізм як “західний вплив”. Комунікаційна експертка Мен Бінчунь вважає, що владу лякає саме масштаб проблеми, демонстрацією якого став приклад Фань.
А фанати стендапу вважають, що чиновники хибно інтерпретують жарти.
“Це не розпалювання ворожнечі між статями, це життя”, – каже глядачка Чжан Юаньці, яка переглянула виступ разом із матір’ю, що теж пережила домашнє насильство. “Я замислилася: можливо, мама приховувала від мене схожі переживання”, – додає інша глядачка, 21-річна студентка Хуань Сюеяо.
Сама Фань залишається активною у соцмережах, хоча деякі її пости про цензуру вже видалено. Для неї стендап став способом зцілення. “Раніше я злилася на кожен рух мого колишнього, – каже вона. – Тепер ні. З’явилося відчуття примирення”.
Кринж-пропаганда з КНДР
Як Північна Корея намагається вести інформаційну війну роликами, які не відповідають дійсності
Північна Корея намагається завойовувати симпатії в соцмережах і зазнає фіаско. Протягом останнього року на платформах Instagram та X (колишній Twitter) з’явилася низка пропагандистських відео, які намагаються переконати англомовну аудиторію, що КНДР – це вільна, сучасна й щаслива країна. Більшість із цих роликів, проте, викликають не захоплення, а подив і навіть “іспанський сором”.
Одним із найяскравіших прикладів стала сторінка @MoveToNorthKorea в Instagram. Невідомо, хто за нею стоїть. Чи то державні структури, чи приватні підрядники, чи окремі симпатики. Але результат один: у роликів примітивний монтаж, штучний закадровий голос і лунають дивні запитання: “Хто сказав, що в нас немає Google?”
У кадрі, зокрема, цього ролика чоловік сидить перед монітором із відкритою головною сторінкою пошукової мережі. Він нічого не натискає, не вводить запит, лише дивиться на екран. При тому, що реальний доступ до інтернету в Північній Кореї мають лише чиновники вищого ешелону. А для більшості населення існує лише локальна мережа “Кванмьон” з обмеженим, схваленим владою контентом.
Більшість роликів мають однакову структуру: вони починаються з фрази на кшталт “Хто сказав, що Північна Корея/у Північній Кореї…” і продовжуються стереотипним твердженням. Вони озвучені ламаною англійською й супроводжуються шаблонною музикою, та намагаються спростувати звинувачення щодо режиму Кім Чен Ина. Але замість цього лише підкреслюють абсурдність пропаганди.
В іншому відео дівчинка сідає за вечерю зі “своїм батьком”, але ще до початку діалогу чути крик: “Мотор!”, що одразу вказало на штучність сцени. Інше відео показує судове “виправдання”. У кадрі Кім Дон Чхоль, пастор із подвійним громадянством США і Південної Кореї, публічно зізнається в шпигунстві в кімнаті, відомій як місце примусових зізнань. Саме там у 2016 році було знято американського студента Отто Вормбієра, який помер невдовзі після повернення додому з північнокорейської в’язниці, де зазнавав катувань.
Ще один ролик мав довести, що північнокорейці знають англійську. Молодий чоловік у кадрі довго мовчить, а потім видає фразу: “I have… I am… always exciting!” (Я маю… Я є… Завжди вражаючий!) Його співрозмовниця каже, що вчиться в Університеті імені Кім Ір Сена, але не може назвати свою спеціальність.
Загалом подібна цифрова активність Пхеньяна – не новина, пише The Dallas Express. У попередні роки з’явилися англомовні YouTube-блогери на кшталт YuMi або Song A, які показують ідеалізоване життя в Пхеньяні. Жарти – жартами, але правозахисники й дослідники називають ці образи небезпечним спотворенням реальності. Згідно з даними Human Rights Watch, Північна Корея залишається однією з найрепресивніших держав світу. Тут практикують заслання до трудових таборів, жорстко контролюють пересування, заборонена свобода слова, а населення примушують до лояльності методами тотального нагляду й репресій. За оцінкою ООН, понад 40% громадян країни страждають від нестачі їжі.
Пропагандистська активність КНДР у соцмережах є частиною еволюції її інформаційної стратегії, зазначають дослідники. За словами юристки і спеціалістки з питань нацбезпеки Ірини Цукерман, режим Кіма “використовує хаос у соціальних мережах, де дедалі важче зрозуміти, що є правдою, а що маніпуляцією”.
Втім, роблять ці відео держагенти чи лише їхні прихильники, вже не має значення. Картинка, яку вони транслюють, далека від дійсності й лише намагається зліпити інший образ для відірваного від реальності, жорстокого і репресивного режиму.
Виявити штучний текст
Як зрозуміти, що текст писала генеративна ШІ-система – поради професора
Як виявити, що студентську чи будь-яку іншу текстову роботу написав штучний інтелект? Викладач англійського словотвору з коледжу Флориди професор Марк Масаро не з чуток знає, наскільки стрімко ChatGPT й подібні йому інструменти змінюють освіту. Після 2023 року, коли системи генеративного ШІ стали масово доступними, викладачі в США зіткнулися з новою формою системного студентського обману. За словами Масаро, в окремих групах до п’яти студентів із 25 здають роботи, які, ймовірно, були створені за допомогою чат-ботів.
Спочатку він активно користувався онлайн-детекторами ШІ, перевіряючи через них кожен сумнівний текст. Але згодом адміністрація заборонила завантажувати студентські роботи до сторонніх сервісів через ризики порушення конфіденційності. До того ж такі детектори не завжди точні. Тож нині викладач спирається на власну інтуїцію й досвід, виробивши цілий набір індикаторів, які вказують на яскраві ознаки застосування штучного інтелекту.
Одним із тривожних дзвіночків є зловживання довгим тире. ChatGPT любить розділяти думки цим знаком пунктуації, а студенти насправді навіть не завжди знають, як його набрати на клавіатурі. Марк Масаро розповідає, що іноді просто просить студента показати, як той поставив це тире у тексті. Якщо студент вагається або не знає, то висновок для викладача очевидний.
Ще одна ознака – це повна відсутність абзацних відступів. У типовому тексті, згенерованому ChatGPT, масив іде суцільним блоком без будь-якого форматування. Якщо студентський твір виглядає саме так, у викладача виникають підозри.
Червоним “прапорцем” також є надто правильна граматика. Масаро називає це “бездоганною мовною формою без сенсової глибини”. Рівномірні абзаци, однакова довжина речень, надмірно академічний стиль і загальний механічний ритм.
Також підозріло, якщо раніше роботи певної людини мали свій стиль, а нові тексти стали занадто “відшліфованими”, розповідає Gizmodo.
Важливим критерієм для професора є нульова участь студента у підготовчих етапах до роботи. Масаро регулярно проводить чорнові обговорення, перегляди й зустрічі зі студентами. І якщо хтось приносить вже готову роботу і не має жодної чернетки чи підтвердження візиту до письмового центру коледжу для редагування твору, це викликає питання. Часто такі тексти вирізняються дивною лексикою та складністю, яка не відповідає рівню мовлення і виступів студента в аудиторії.
Особливо яскраво помітне втручання ШІ у текстах особистих есе. Масаро час від часу просить студентів поділитися своїми роздумами про різні речі. Наприклад, про роботу місцевого магазину чи про життєвий досвід. Реальні історії часто містять дрібні, специфічні деталі. А от штучні тексти в таких випадках надмірно загальні й абстрактні. Наприклад, про значення дружби для людства.
Часом трапляються й очевидні проколи.
Наприклад, деякі студенти забувають видалити з готової роботи початковий запит до чат-бота. Також Масаро регулярно стикається з фальшивими посиланнями, вигаданими джерелами або неіснуючими цитатами. Перевірка таких фактів вимагає від викладача годин додаткової роботи, адже доводиться вручну шукати книги й академічні журнали, яких насправді не існує.
Викривати студентів у списуванні – справа непроста. Масаро зізнається, що і розмови на цю тему часто незручні. Але в більшості випадків винні нічого не заперечують, або ж визнають свою провину, або просто ігнорують листи викладача (особливо на дистанційних курсах). Натомість ті, хто не використовував ШІ, зазвичай, активно захищають свої роботи і Масаро їм вірить.
Загалом, для професора найбільша трагедія не в самих підробках, а в тому, що студенти втрачають можливість розвивати власне мислення й голос.
“Це саме той період, коли вони мають знаходити себе, – каже він. – Але замість цього вони дозволяють штучному інтелекту думати й говорити замість них”.
Як відбираємо історії: весь тиждень Вадим Крамар з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Він відбирає топрозповіді, які обговорює світ. І пропонує редактору. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.