Projects
Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон налагодив серйозні схеми заробітку завдяки контактам, здобутим під час перебування на Даунінг-стріт. Про це свідчить витік документів із його приватного офісу.
За даними The Times, йдеться про електронні листи, інвойси та листування компанії, створеної Джонсоном для управління особистими справами після відставки. Згідно з документами, він лобіював інтереси високопоставлених саудівських чиновників, з якими познайомився, ще коли очолював британський уряд. І до того ж отримав понад 200 000 фунтів стерлінгів від хедж-фонду після зустрічі з президентом Венесуели Ніколасом Мадуро.
Файли, отримані організацією Distributed Denial of Secrets, також проливають світло на “вечірки-сюрпризи”, що відбувалися під час каденції Джонсона.
Читайте на LIGA.net свіжий випуск – 10 найкращих історій світу.
Лісами й болотами
Країни на сході ЄС масово відновлюють водно-болотні угіддя, щоб зупинити потенційний напад Росії
Європейські країни, що межують із Росією, шукають нові способи захисту від можливого вторгнення і все частіше звертаються до природи як до союзника. Авторка The Telegraph наводить приклад України. У перші тижні повномасштабної війни затоплений басейн річки Ірпінь зміг зупинити російські танки на підступах до Києва. Тоді колони бронетехніки загрузли у болотистій місцевості, що дало час на укріплення оборони столиці.
Тож зараз Польща і Фінляндія розглядають можливість відновлення власних боліт та торфовищ, щоб створити природний бар’єр проти важкої техніки. І водночас боротися зі змінами клімату.
Велика частина територій на східному фланзі НАТО колись була вкрита болотами, багатими на торф. А торфовища також зберігали й вуглекислий газ. Однак протягом останніх десятиліть значна їх частина була осушена й перетворена на сільськогосподарські угіддя.
За даними ЄС, половина європейських боліт зникла, що не лише послабило природні рубежі, але й призвело до масових викидів вуглецю. Тому Брюссель і поставив мету до 2030 року відновити 30% знищених торфовищ. У Польщі цю програму хочуть інтегрувати в оборонний проєкт Eastern Shield вартістю майже 2 млрд фунтів, який передбачає укріплення східного кордону. Міністерство оборони країни прямо заявляє, що відновлення природних середовищ стане частиною системи фортифікацій.
А Фінляндія, яка після вторгнення РФ в Україну стала членом НАТО, вже почала тестові проєкти з відновлення боліт біля кордону з Росією. Там вважають, що повторне заболочення територій можна реалізувати швидко – достатньо року, аби повернути води на висушені ділянки. У парламенті наголошують: це одночасно і екологічний, і оборонний захід. Генерал у відставці і нині євродепутат Пекка Товері нагадав, що ще під час радянського вторгнення у 1939 році болотиста і лісиста місцевість серйозно ускладнила просування танків Червоної армії. Тепер, каже він, це може повторитися. І Росія знову матиме проблеми з маневровістю.
Балтійські країни також вивчають цю ідею. В Естонії, яка разом із Латвією та Литвою будує нову оборонну лінію на своїх кордонах, вже заявили, що відновлення боліт може стати частиною ширшої оборонної стратегії. Утім, поки що йдеться лише про використання вже наявних торфовищ, без масштабних робіт.
Водночас у Німеччині до таких ініціатив ставляться із застереженням. У Міноборони країни зазначили, що заболочені території можуть стати перепоною і для власних військ у випадку, якщо НАТО доведеться швидко перекидати сили на схід. Додаткові труднощі можуть постати і через питання власності на землю. Адже йдеться не лише про державні ділянки, але й про приватні угіддя фермерів та лісові господарства.
Історія із затопленням Ірпінського басейну під Києвом показала: хоч такий захід і виявився чи не вирішальним у битві за місто, він також мав певні екологічні та соціальні наслідки для місцевого населення. Саме тому Польща і Фінляндія поки що планують працювати передусім із землями у державному володінні, аби уникнути конфліктів із громадянами. Але якщо ці ідеї стануть реальністю у великих масштабах, питання приватних ділянок усе ж доведеться вирішувати.
А екологи кажуть, що відновлення боліт у військових цілях – це крок хоч і суперечливий, але практичний. Польський фахівець Віктор Котовський переконаний: болота необхідно повертати незалежно від того, чи йдеться про війну, чи ні, адже вони зберігають біорізноманіття і стримують зміни клімату. І тепер до екологічних аргументів додався й безпековий. “Ми, науковці, не хочемо пов’язувати відновлення природи з війною, але маємо новий потужний стимул”, – зазначив він.
Хазяїн мідних гір
Злиття двох гірничовидобувних гігантів створить компанію вартістю понад $53 млрд
Дві великі гірничодобувні компанії – британська група Anglo American і канадська Teck Resources – оголосили про злиття. У результаті на ринку з’явиться один із найбільших у світі виробників міді із загальною ринковою вартістю понад $53 млрд, пише WSJ.
Угода укладається на тлі посилення глобальної гонки за контроль над виробництвом металу, стратегічно важливого як для енергетики, так і для розвитку цифрової економіки.
Мідь є ключовим елементом у будівництві центрів обробки даних, виробництві електромобілів, сонячних і вітрових електростанцій. Попит на неї зростає, тоді як нові джерела видобутку не встигають за потребами. Аналітики навіть прогнозують дефіцит цього металу впродовж найближчих років, що вже провокує підвищення цін і хвилю масштабних угод.
Об’єднана компанія, що працюватиме під назвою Anglo Teck, базуватиметься у Ванкувері з основним лістингом у Лондоні. Очолить структуру нинішній CEO Anglo Данкан Ванблад, а керівник Teck Джонатан Прайс стане його заступником.
У перші години після новини про злиття акції Anglo зросли майже на 10% у Європі. Для аналітиків це стало свідченням оптимізму інвесторів, які очікують, що позиції компанії на ринку міді посиляться та зменшиться залежність від менш перспективних сегментів, зокрема алмазного бізнесу De Beers, який Anglo планує продати найближчим часом.
Злиття дозволить вийти на річний видобуток близько 1,2 млн тонн міді, зазначають автори статті. Цей метал становитиме більш ніж 70% виробничого портфеля об’єднаної компанії. Основні активи розташовані в Чилі, Перу та Канаді. Перед закриттям угоди, яке очікується протягом 18 місяців, Anglo також виплатить акціонерам спеціальні дивіденди на $4,5 млрд, компенсуючи свою вищу ринкову капіталізацію. Частка власників Anglo у новій структурі становитиме близько 62,4%, Teck – 37,6%.
Новий Воррен Баффет
Мільярдер Білл Екман може стати новим топовим інвестором, вклавшись в акції блискучих ШІ-розробок
Американський інвестор Білл Екман намагається повторити шлях мільярдера Воррена Баффета, який у 1965 році перетворив текстильну фабрику Berkshire Hathaway, що банкрутувала, на одну з найпотужніших інвестиційних компаній світу. Екман планує зробити подібне з Howard Hughes – холдингом, 47% акцій якого належить його фонду Pershing Square, пише оглядач The Motley Fool.
Ба більше, Екман відкрито говорить про своє бажання створити “сучасну Berkshire Hathaway”, і за останні п’ять років його фонд показує все кращі результати на біржах. Особливу увагу інвестора наразі привертають розробки у галузі штучного інтелекту. Близько 30% портфеля Pershing Square припадає на дві компанії, які активно розвивають цей напрям: Amazon та Uber.
Amazon, 9% якого тримає фонд Екмана, продовжує зберігати лідерство одразу в кількох сферах. Це найбільший ритейл-маркетплейс у Північній Америці та Західній Європі, третій у світі рекламний гігант та головний постачальник хмарних сервісів через Amazon Web Services (AWS). Компанія використовує штучний інтелект у логістиці, роботизації складів, обслуговуванні клієнтів і навіть у підвищенні ефективності роботи працівників. AWS контролює 30% світового ринку хмарних послуг і є ключовим партнером стартапу Anthropic, який розробив популярного ШI-асистента Claude.
У другому кварталі 2024-го Amazon відзвітував про зростання виторгу на 13% – до $167 млрд. Найбільш динамічно розвивалися рекламний та хмарний напрямки. Чистий прибуток зріс на 33%, а операційна маржа збільшилася на півтора в/п. Саме тоді Екман і почав скуповувати акції компанії, вважаючи, що навіть уповільнення в AWS чи нові торговельні тарифи адміністрації США не матимуть суттєвого впливу на фінансові результати.
На Волл Стріт прогнозують, що прибуток Amazon зростатиме на 17% щороку протягом найближчих трьох років.
Ще масштабнішу ставку Екман зробив на Uber, придбавши 21% портфеля компанії. Вона утримує першість на американському ринку сервісів спільних поїздок, або ж райдшерингу, та другу позицію в доставленні їжі. Uber також є лідером у сфері перевезень у дев’яти країнах світу і у восьми – в доставленні. Компанія поєднує ці два напрямки в одному застосунку, що дозволяє їй ефективно взаємодіяти з клієнтами, а величезний масив даних допомагає оптимізовувати роботу водіїв, маршрути та ціноутворення.
У другому кварталі цього року Uber збільшив кількість активних користувачів на 15%, а кількість поїздок – на 18%. Виторг зріс на 18% і досяг $12,7 млрд, тоді як чистий прибуток піднявся на 34% і становив $0,63 на акцію.
Сильні позиції у сфері оброблення даних та масштабність бізнесу також дають компанії перевагу в майбутньому запуску послуги безпілотних таксі. Uber уже співпрацює з 20 партнерами, серед яких Waymo, що належить Alphabet, та китайська WeRide, і вже зараз тестує роботаксі у США та на Близькому Сході.
Аналітики на Волл Стріт прогнозують, що прибуток Uber у середньому зростатиме на 22% щороку протягом наступних трьох років. Поточна оцінка вартості акцій, яка у 16 разів перевищує суму прибутку, виглядає привабливою. І хоча Uber не позиціюється як класична ШI-компанія, такий бізнес безпосередньо пов’язаний із розвитком технологій автономного пересування. Тож Uber, на думку автора, здатен у перспективі отримати з цього суттєвий прибуток.
Фактор Палестини
Що це за організація Palestine Action, через діяльність якої у Великій Британії проходять масові арешти
У Великій Британії триває одна з найгостріших політичних і правових криз останніх років. Після того як уряд визнав організацію Palestine Action терористичною, у Лондоні відбулися масові протести, які завершилися рекордною кількістю затримань. CNN посилається на дані столичної поліції, яка повідомила, що за один день було заарештовано понад 890 осіб. Це наймасовіші арешти у британській столиці за кілька десятиліть.
Минулого тижня на площі біля парламенту зібралися близько 1400 демонстрантів із плакатами “Я проти геноциду, я підтримую Palestine Action”. Поліція звинуватила більшість учасників у підтримці організації, забороненої антитерористичним законодавством. Інших арештовували за напади та бійки з правоохоронцями. Відео з місця подій показують, як силовики застосовують кийки та силоміць виводять протестувальників під вигуки “Ганьба вам!” від натовпу.
Palestine Action виникла у 2020 році, її заснували Худа Амморі та екоактивіст Річард Барнард. Головна мета організації – зупинити діяльність підприємств, пов’язаних з ізраїльським оборонним сектором.
Першою мішенню став британський підрозділ Elbit Systems – найбільшого виробника зброї в Ізраїлі. З того часу активісти блокували офіси, зривали роботу виробників безпілотників та навіть залили фарбою портрет Артура Бальфура в Кембриджі. А у червні цього року їхня акція на авіабазі Брайз-Нортон, де активісти пошкодили два військові літаки, стала останньою краплею та приводом для радикального рішення уряду.
Тодішня міністерка внутрішніх справ Іветт Купер заявила, що організація “перейшла межу” і становить загрозу національній безпеці. Вона послалася на оцінку Об’єднаного центру з аналізу тероризму, який вважає дії Palestine Action не протестами, а саботажем. Тепер підтримка групи карається позбавленням волі на строк до 14 років.
Рішення викликало бурхливу реакцію серед правозахисників. Amnesty International назвало заборону “небезпечним зловживанням законом”, що може стати прецедентом для придушення мирних протестів. Верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк закликав скасувати заборону, вказавши на ризик порушення основних свобод.
Уряд Його Величності натомість відстоює своє рішення. Автор незалежного огляду політичного насильства лорд Джон Волней, який радив заборонити радикальні групи, заявив CNN, що Palestine Action “систематично завдає економічної шкоди, переслідуючи політичні цілі”, а це відповідає визначенню тероризму. Попри конфлікт інтересів – а Волней працював радником лобістів оборонної промисловості – він наполягає, що правова кваліфікація правильна.
Тож наслідком рішення уряду стало різке зростання кількості арештів. Лише у серпні було затримано понад 500 людей, серед яких майже сотня віком 70 років і більше, а п’ятнадцятеро – старші за 80. Перед останньою акцією поліція провела обшуки у семи організаторів із руху Defend Our Juries, який координує протести, та висунула їм звинувачення у тероризмі.
Тепер ситуацію розглядатиме Високий суд Лондона. Суддя Мартін Чемберлен допустив судовий перегляд, зазначивши, що рішення про заборону могло “непропорційно порушити” право на свободу слова та зібрань. Оскарження обмежень заплановане на листопад і може стати визначальним моментом для майбутнього протестного руху у Великій Британії.
Водночас правозахисники попереджають: якщо рішення уряду все ж залишиться в силі, будь-яка незручна група – від екоактивістів до профспілок – може потрапити під дію антитерористичного законодавства.
Внутрішня війна у стані MAGA
Активісти руху виступили проти Такера Карлсона, назвавши його прихильником терористів
У США розгорається новий скандал навколо відомого медійника Такера Карлсона, який останнім часом регулярно стає об’єктом критики з боку ультраконсервативної частини прибічників Дональда Трампа. Приводом став нещодавній подкаст, де він заявив, що не мав би жодних проблем із тим, аби висловити співчуття родині терориста Усами бен Ладена.
Цей коментар викликав хвилю обурення серед правих активістів і медійних персон, які розцінили його слова як “симпатію до терористів”.
Фрагмент цього подкасту швидко поширився у соцмережах. Це було інтерв’ю Карлсона з колишнім працівником Держдепу США Шахедом Горейші, якого звільнили за незгоду з політикою адміністрації Трампа щодо примусової релокації палестинців із Гази. Горейші розповів, що викликав невдоволення керівництва також і тим, що у проєкті заяви співчував родинам журналістів, загиблих у секторі Гази в серпні. Серед них був і кореспондент Аль-Джазіри Анас аш-Шариф, якого США вважають пособником терористів.
Карлсон, реагуючи на цю історію, саркастично зауважив, що зараз співчуття родинам жертв “виглядає як мова ненависті”. Далі він додав: “Я був би абсолютно спокійний, висловивши співчуття навіть родині Усами бен Ладена. Я ненавиджу його, але якщо людина помирає, цілком нормально сказати її рідним: “Мені шкода”. Це називається людяність”.
І саме ця репліка викликала найгострішу реакцію серед консервативних коментаторів. Активістка Лора Лумер, яка вже неодноразово конфліктувала з Карлсоном, написала в X (колишній Twitter), що той фактично є “голосом ісламських терористів”, і зажадала публічних вибачень від тих, хто раніше критикував її за попередні закиди у бік “колеги”.
Навіть Джеймі Мітчелл, засновниця організації правої організації Gays Against Groomers, розкритикувала Карлсона та закликала скасувати його участь у заході AmericaFest від консервативного руху Turning Point USA. Вона заявила, що виступ телеведучого “знищить репутацію” події та організаторів.
До критики приєдналися й інші відомі представники правого середовища. Консервативний медіаактивіст Джон Карділло назвав Карлсона “повноцінним симпатиком терору”, блогер Шон Фараш написав, що ведучий “став проблемним”, а морський піхотинець у відставці Дакота Маєр, ексзять колишньої губернаторки Аляски Сари Пейлін, підкреслив, що “співчуття родині бен Ладена – це безумство”. На його думку, будь-які прояви “людяності” до терористів лише нормалізують сам тероризм. Маєр також припустив, що Карлсон “отримує гроші з Катару”.
До слова, прихильники Трампа останнім часом активно поширюють подібні звинувачення, пише The Daily Beast. Це пов’язують із критикою, яку Карлсон висловлює на адресу президента США щодо його політики підтримки Ізраїлю та позиції стосовно Ірану.
І це не перший конфлікт журналіста з “трампістами”. У червні сам хазяїн Білого дому заявив медіа, що Карлсон нібито телефонував йому, аби вибачитися за різкі висловлювання. Проте вже у липні ведучий спростував це у коментарі німецькому виданню Bild, підкресливши, що “нічого такого, що потребувало би вибачення перед Трампом, він не казав”.
В очікуванні “героїв”
Росія готується до повернення своєї армії додому
Росія напружено готується до повернення сотень тисяч військових із війни проти України. І в Кремлі визнають, що це може обернутися серйозними проблемами для суспільства, пише Reuters у своїй редакційній статті.
Одним із прикладів такого повернення, наведених у матеріалі, стала історія 37-річного Азамата Іскалієва із Саратова. Чоловік відбував дев’ятирічний термін за вбивство дружини, але у 2022 році отримав помилування в обмін на участь у бойових діях. Повернувшись із фронту, він убив колишню подругу, завдавши їй понад 60 ударів ножем. У 2024 році суд дав йому майже 20 років колонії суворого режиму.
Подібні історії лякають навіть саму владу. За оцінками експертів, участь у війні вже взяли щонайменше півтора мільйона росіян, з них від 120 000 до 180 000 – засуджені. Частина вже повернулася, зокрема ті, хто був важко поранений або відслужив короткі контракти. Антипутінське видання Verstka нарахувало близько 500 жертв злочинів таких “ветеранів”, хоча офіційно ці дані ніхто не підтверджує.
Та злочини, скоєні “ветеранами зі статтями”, – не єдина проблема для Кремля. На війні солдати отримують гроші, про які у цивільному житті могли б лише мріяти. Наприклад, контрактник із Москви отримує близько $65 000 на рік, що в рази перевищує середні зарплати у країні. Повернувшись додому, до цивільного життя, більшість не знайде нічого подібного. І це може стати родючим ґрунтом для суспільного невдоволення і зростання тіньової економіки, зазначається в статті.
Аналітики все частіше проводять паралелі з радянською війною в Афганістані, але наголошують, що масштаби нинішньої війни значно більші. Якщо у 1980-х офіційні втрати радянської армії становили близько 15 000 убитими, то війна в Україні вже забрала набагато більше життів. І це означає, що кількість травмованих психічно і фізично людей у російському суспільстві буде безпрецедентною.
Навіть сам Путін не приховує, що побоюється повторення 1990-х, коли так звані “афганці”, зіткнувшись із безгрошів’ям, безробіттям і байдужістю держави, масово йшли у кримінал.
Тож тепер Росія намагається діяти на випередження: відкриває програми перекваліфікації, пропонує військовим участь у регіональній і федеральній політиці. Декількох командирів уже ввели у парламент і президентську адміністрацію. Для інших створили спецкурси “Час героїв”, які готують нових функціонерів із фронтовиків. У Кремлі цих ветеранів називають “справжньою елітою” і сподіваються, що їх авторитет допоможе утримати систему в стабільності. Показовим стало призначення Артура Орлова, колишнього танкіста, головою прокремлівського молодіжного руху, та Артема Жоги, який став спецпредставником президента на Уралі.
Втім, навіть прихильники влади визнають: із колишніми ув’язненими ситуація складніша. Саме тому правила змінили. Тепер звільнені з колоній більше не “відпрацьовують” лише шість місяців на фронті, а мусять воювати до кінця війни, як і добровольці.
Загалом оглядачі вважають, що ситуація може не дійти до хаосу “лихих 90-х”, однак ризик лишається серйозним. Повернення сотень тисяч військових, включно з тими, хто має кримінальне минуле, стане серйозним випробуванням і для російської економіки, і для політичної системи. Та й Путін, який пережив невдалий заколот Пригожина у 2023 році, так чи інакше чудово розуміє небезпеку: сили, які він сам озброїв і підняв на війну проти України, можуть обернутися і проти нього.
Війна Мердоків
Сімейні чвари за спадщину медіамагната, які надихнули популярний серіал, схоже, владналися
Лахлан Мердок, старший син медіамагната Руперта Мердока, остаточно закріпив контроль над сімейною імперією після укладення угоди зі своїми братом та сестрами – Джеймсом, Пруденс і Елізабет. Вони погодилися відмовитися від своїх часток у сімейному бізнесі в обмін на близько $1,1 млрд кожному. Це рішення родини стало фінальним акордом у багаторічній внутрішній боротьбі серед представників однієї з найвідоміших медіадинастій світу.
Угода стала своєрідним компромісом. Лахлану вона гарантує довгостроковий контроль над Fox Corporation і News Corp – компаніями, які визначають інформаційний ландшафт США, Великої Британії та Австралії. А для його брата і сестер це фінансова перемога: вони отримали значно більше, ніж їм пропонували раніше.
Таке зростання сум стало можливим після судової тяганини, в якій діти Мердока оскаржили спробу батька та Лахлана фактично відсторонити їх від сімейного трасту. Судовий процес, відомий у пресі як “Проєкт Гармонія”, перетворився на гучний публічний скандал, відкривши публіці глибокі тріщини в родині. Настільки гучний, що навіть надихнув відомий і досить успішний телесеріал Succession (Спадщина).
Для Руперта Мердока це фінал багаторічної історії. Він завжди бачив Лахлана своїм природним наступником, який поділяє його політичні погляди та цінності. Збереження консервативного курсу, особливо у Fox News, було для нього принциповим завданням. Після угоди будь-які надії на те, що інші діти могли б змінити тональність каналу чи хоча б обмежити радикальні прояви, остаточно зникли.
Лахлан своєю чергою давно ідеалізує батька. Він наслідує його стиль жорстких переговорів і постійно демонструє прихильність до продовження газетного видавництва, що досі залишається однією зі слабкостей Руперта. У своїх інтерв’ю молодший Мердок неодноразово підкреслював, що компанія News Corporation (до складу якої входять, зокрема, американські газети The Wall Street Journal і New York Post, і британські The Sun, The Times і The Sunday Times) найсильніша тоді, коли почувається “аутсайдером, готовим до бою”.
Водночас угода вигідна й іншим дітям Мердока. Попри те, що кожен із них уже має мільярдні статки, додаткові $1,1 млрд відкривають простір для самостійних політичних чи бізнесових ініціатив, зазначає The Guardian. Фактично вони виходять із медіаімперії з величезними ресурсами та повною незалежністю.
А втім, для спадкоємця медіаімперії справжні виклики тільки починаються. Fox та інші медіаактиви перебувають у складній політичній і економічній ситуації. Другий термін Дональда Трампа приносить корпорації Мердока як прибутки, так і нові ризики: відносини з Білим домом залишаються хоч взаємовигідними, але напруженими. Конкуренція з боку альтернативних правих медіа на YouTube та в соцмережах зростає.
До того ж у суспільстві не стихає тиск із вимогою публікації документів, пов’язаних зі скандалом довкола покійного мільярдера Джеффрі Епштейна, деякі з яких стосуються і самого Трампа. Fox досі допомагає президенту мінімізувати шкоду, але балансувати між інтересами політичної влади та журналістською репутацією медіакорпорації стає дедалі складніше.
Елітна пенсія Боріса
Як Джонсон використовував контакти часів прем’єрства для забезпечення свого життя після відставки
Після відставки з посади колишній прем’єр-міністр Великої Британії Боріс Джонсон налагодив серйозні схеми заробітку завдяки контактам, здобутим під час перебування на Даунінг-стріт. Про це свідчить витік документів із його приватного офісу, пише The Times.
За даними видання, йдеться про електронні листи, інвойси та листування компанії, створеної Джонсоном для управління особистими справами після відставки. Згідно з документами, він лобіював інтереси високопоставлених саудівських чиновників, з якими познайомився, ще коли очолював уряд. І до того ж отримав понад 200 000 фунтів стерлінгів від хедж-фонду після зустрічі з президентом Венесуели Ніколасом Мадуро.
Файли, отримані організацією Distributed Denial of Secrets, також проливають світло на події, що відбувалися під час каденції Джонсона. Так, у них йдеться, що тоді ще прем’єр влаштовував вечерю для лорда Браунлоу, мецената, який оплатив частину розкішного ремонту квартири керівника уряду на Даунінг-стріт. Це сталося наступного дня після того, як у країні набрали чинності суворі обмеження через другу хвилю пандемії COVID-19.
Серед документів також є листи, у яких Джонсон нібито пропонує послуги консалтингової компанії Better Earth, яку він очолює. У зверненні до міністра торгівлі Саудівської Аравії Маджида аль-Касабі він підкреслив, що структура може бути “корисною” спадкоємцеві престолу принцу Мухаммеду бін Салману. Після особистої зустрічі з аль-Касабі у лютому 2024 року компанія планувала, що Джонсон відправить листа з пропозиціями принцу.
У цьому листі колишній прем’єр згадував їхню стару зустріч, описавши, як вони разом пірнали у морі, а його “друг” був у квітчастих плавках. Джонсон писав, що живе “тихим сільським життям в Оксфордширі”, але залишається відданим боротьбі зі змінами клімату. Він наголосив на власній ролі в організації кліматичного саміту COP26 у Глазго в 2021 році й представив Better Earth як компанію, що пропонує “практичні рішення” у сфері зеленої енергетики.
Джонсон запевнив, що компанія готова допомогти Саудівській Аравії з підготовкою її вуглецевих зобов’язань до цьогорічного саміту COP30. Серед акціонерів Better Earth – його близькі радники й колишні міністри-консерватори, а також баронеса Оввен, колишня помічниця Джонсона, якій він особисто надав перство.
Окремо документи вказують на зв’язок експрем’єра з венесуельським президентом. У лютому 2023 року Джонсон зустрічався з Ніколасом Мадуро у супроводі менеджера хедж-фонду Мартіна Петерманна. Формально Джонсон заявляв, що за цю зустріч йому не заплатили, однак ще у вересні 2022 року компанія Петерманна Merlyn Advisors підписала з ним контракт. А вже за кілька тижнів після розмови з Мадуро Джонсон отримав 240 000 фунтів.
Крім того, файли містять дані про доходи Джонсона від виступів після відставки, пише автор. Лише за період із жовтня 2022 року до травня 2024-го він заробив близько 5,1 млн фунтів за 34 лекції та виступи.
Документи описують кілька можливих порушень карантинних правил у період пандемії. У червні 2020 року, наступного дня після вечірки-сюрпризу в кабінеті, через яку Джонсона згодом оштрафували, він та його тодішня наречена Керрі Саймондс нібито приймали трьох гостей у квартирі на Даунінг-стріт. Серед них була подруга Саймондс, яка практикує “вібраційні” музичні сеанси, її мати – адептка нетрадиційної медицини, та журналіст. Це у той час, коли домашні зустрічі у країні залишалися забороненими.
Сам Боріс Джонсон на запит журналістів щодо цих фактів відповіді поки не надав.
Як платили найманцям
Знайдений археологами горщик з монетами прояснює, як фінансувалися стародавні битви
У західній Туреччині археологи натрапили на скарб, який проливає нове світло на фінансові стратегії античних воєн, пише Popular Mechanics. Під час розкопок у старому грецькому місті Нотіон дослідники виявили невеликий глиняний горщик із золотими монетами, що був захований ще у V столітті до н.е. Саме в цей час у регіоні точилися битви між перськими та афінськими військами, які часто залучали дорогих найманців.
Відкриття зробила команда під керівництвом археологів із Мічиганського університету. Хоча самі монети знайшли ще у 2023 році, дозвіл на оприлюднення було надано Міністерством культури і туризму Туреччини лише нещодавно. На монетах зображено лучника, який стоїть навколішки – це характерний знак перської монети дарика, який карбувався у Перській імперії, ймовірно, у місті Сарди, приблизно за 100 км від Нотіона.
Науковці наголошують, що знайти подібний скарб у контрольованих археологічних розкопках – надзвичайна рідкість. Як пояснив Крістофер Ратте, професор античного середземноморського мистецтва та археології і керівник Нотіонського археологічного проєкту, ніхто не ховає дорогоцінні металеві монети без наміру їх повернути. Отже, лише серйозне лихо могло залишити цей скарб незатребуваним протягом століть.
Ймовірною причиною могли стати і самі війни, для яких призначалися ці гроші. Грецький історик Ксенофонт зазначав, що один дарик відповідав місячній платні солдата. Тому знайдений горщик міг бути частиною виплат для найманого війська, що билося поблизу Нотіона. За словами Ратте, доказів бракує, але часові збіги виглядають переконливо.
Місто Нотіон у середині VI століття до н.е. перейшло під владу Персії, згодом, на початку V століття, опинилося під контролем греків, а у IV столітті знову повернулося до персів. Лише після завоювань Олександра Македонського у 334 році до н.е. ситуація змінилася остаточно. Усі ці зміни робили Нотіон прикордонною територією, де точилися постійні бої.
Давньогрецькі автори описували використання “найманців із варварів” у сутичках між афінянами та персами, і саме такі конфлікти могли вимагати великих запасів золота для оплати їх послуг. Поразка ж у битві могла залишити горщик із монетами без господаря.
Втім, це лише одна з можливих версій. Інша гіпотеза полягає в тому, що кошти могли призначатися для облаштування військової гавані у Нотіоні. Якщо власника спіткала якась трагедія, гроші так і лишалися захованими.
Дарик як грошова одиниця існував від VI століття до н.е. до завоювань Олександра Македонського у IV столітті. За цей час дизайн монет майже не змінювався, різниця полягала лише у стилістичних деталях. Тож нове відкриття також дозволить точніше встановити хронологію перських золотих монет. “Цей скарб стане надійною точкою відліку для датування цілої серії дариків”, – пояснив Ратте.
Його колега, колишній куратор монет Британського музею та Американського нумізматичного товариства, нині викладач Оксфордського університету Ендрю Мідоуз, підкреслив, що знахідка має “видатне значення”. На його думку, якщо вдасться точно визначити датування монет, це дозволить “відкоригувати всю хронологію золотої монетної системи Ахеменідів”.
Естетика Трампа
Що говорить про президента США його постійне прагнення переоздобити все золотом
Президент США Дональд Трамп активно займається перебудовою Білого дому. Це і нова тераса в Трояндовому саду, і надмірне використання золотого декору в Овальному кабінеті, і плани перебудувати східне крило резиденції на розкішний зал для прийомів. Однак, як зазначають журналісти Vox, йдеться не лише про естетику чи особисті примхи. Це частина ширшого процесу. А саме – спроби перетворити Америку на відображення власного іміджу Трампа.
Вони наголошують: Трамп – це не просто політична постать, він давно є культурним символом. Його гламурний, вульгарний стиль, показна демонстрація багатства й влади стали невіддільною рисою особистості. Зараз же він прагне настільки тісно поєднати власне ім’я з державою, аби уявлення про Америку неможливо було відокремити від образу Трампа. У цьому й полягає його політичний проєкт.
Його “естетика” бере початок ще у Нью-Йорку 1980-х років. Це епоха, позначена культом розкоші та жадібності, вважають автори. Саме тоді Трамп увійшов до американського публічного простору. У той час на першому плані популярності у багатіїв були рейтинги, глянцеві обкладинки й хизування статками.
З того часу Трамп не полишав прагнення привертати до себе максимальну увагу. Його манія – будувати найвищі будівлі, прикрашати їх власним ім’ям у золоті, домінувати у просторі. Для Трампа завжди йшлося не лише про популярність чи політику, а про присутність скрізь і всюди.
У Білому домі ця манія проявилася у позолочених елементах інтер’єру та планах розширити східне крило величезною залою для урочистостей, будівництво якої обійдеться в $200 млн. Резиденція президента тепер нагадує його пентхаус у Нью-Йорку або маєток Мар-а-Лаґо у Флориді.
Та водночас такий “ребрендинг” має й політичні наслідки. За словами аналітиків, Трамп хоче асоціювати себе лише з певною версією Америки і відмежуватися від тієї, яка двічі обрала Барака Обаму. Йдеться про мультирасову, багатокласову “коаліцію”, яка уособлювала інший шлях розвитку країни. У політиці Трампа натомість чітко простежується ностальгія за “білішою” Америкою минулого, пишуть автори. Це проявляється в жорстких обмеженнях для іммігрантів, спробах цензурувати виступи опонентів, тиску на бізнес, університети та медіа, що змушені пристосовуватися до нової реальності.
Одним із прикладів такого культурного наступу називають контроль за мистецькою сферою. Трамп намагається визначати, яке мистецтво варте уваги в Кеннеді-центрі, що є головним культурним осередком країни. Він прагне змінити й суспільні норми, насамперед у питаннях гендеру та маскулінності, які він вважає ключовими для образу Америки.
Таке втручання у культурну сферу має прямий вплив на державну політику. Це відображається і у переслідуванні трансгендерних людей, і в посиленні тиску на іммігрантів, і в дискусіях про саму суть американського громадянства.
У підсумку, прогнозує Vox, вся діяльність Трампа під час його другої каденції буде спрямована на те, щоб остаточно ототожнити його власний образ з образом держави. Для нього це спосіб залишитися найстійкішим символом Америки – тієї Америки, яку він прагне перебудувати за власними уявленнями та під свій смак.
Як відбираємо історії: весь тиждень Вадим Крамар з ранку до ночі читає світові медіа — від Азії до Америки. Він відбирає топрозповіді, які обговорює світ. І пропонує редактору. Якщо історія справді вражає, вона потрапляє в добірку в адаптованій версії — зі зміненим заголовком, зрозумілим в Україні, а також коротким переказом історії з контекстом, який дозволить зрозуміти, про що йдеться. Важливо: ми не перекладаємо тексти, а переказуємо зміст. Якщо історія вас зацікавила — переходьте за посиланням на початку статті та купуйте її у авторів. Оригінальні історії набагато більші і цікавіші, ніж стислий переказ.