Україна 6000 років тому: що ви не знали про трипільську культуру

Україна

6000 років тому

Що ви не знали про трипільську культуру

Спецпроєкт

Розказуємо

історію унікального музею, який тримається на ентузіазмі засновника та небайдужості благодійників

У контексті нашої боротьби проти російської агресії трипільська культура набуває особливого значення. Хоч антинауково говорити, що сучасні українці є прямими і єдиними генетичними нащадками трипільців, вплив їхньої культури на народи, які надалі проживали на території України, простежується. Зокрема, в культурі землеробства, яка після трипільців вже ніколи не зникала з наших країв.

Трипільська культура є доказом того, що Україна як заселена територія має власну унікальну історію, що сягає глибини віків. Це спростовує наративи про “спільну колиску” з росіянами й підкреслює нашу окрему історичну траєкторію.

У проєкті, присвяченому до Дня Незалежності, LIGA.net у партнерстві з міжнародною компанією МХП та її стратегічним партнером – Благодійним фондом “МХП — Громаді” – вкотре познайомить українців з трипільцями. Фонд наразі підтримує один з найголовніших музеїв в Україні, присвячений Трипільській добі, який розташований у Легедзине Черкаської області, та ще п’ять музейних закладів: музей-садибу В’ячеслава Чорновола, музей композитора Миколи Леонтовича, музей письменників Василя Симоненка та Василя Стуса, Національний музей народної архітектури та побуту України.

У нашому матеріалі ми розкажемо про стародавню цивілізацію та покажемо унікальні місця, подорож в які стане справжньою мандрівкою в минуле — на тисячі років, туди, де на місці єгипетських пірамід ще була пустеля.

Історія трипільської цивілізації

Як свідчить сайт Інституту історії України, трипільська культура існувала на території сучасної України приблизно з 5400 до 2750 року до нашої ери.

Хоч би як, трипільська культура — одна з найбільш розвинених енеолітичних культур свого часу, яка охоплювала величезну територію від Дніпра до Карпат, включно з сучасною Молдовою та частиною Румунії. Але в жодному разі не йдеться про державу в сучасному розумінні цього слова. Трипільці не мали централізованої влади, армії чи адміністративної структури, які характерні для державних утворень. Коректніше називати це явище культурно-історичною спільністю. А з наукового погляду — це археологічна культура.

Трипільці були вправними землеробами, які вирощували пшеницю, ячмінь, просо, горох та інші культури. Вони розводили велику рогату худобу, свиней, овець і кіз. Їхні поселення були добре організованими, з будинками, розташованими по колу або концентричними колами.

Трипільські протоміста та житло

Трипільські міста (більш коректно — протоміста) є одними з найцікавіших аспектів трипільської культури. Ці поселення-гіганти були найбільшими в Європі свого часу. На відміну від справжніх міст більш пізнього періоду, які існували (а багато серед них і досі існують) на одному місці століттями та тисячоліттями, трипільські протоміста спалювались самими ж жителями через 50-100 років — після чого люди розбивали поселення на іншому місті. Найбільш вірогідною причиною є виснаження родючої землі навколо поселення.

Найбільші трипільські протоміста

(серед знайдених)

Тальянки

Площа: 450 га
Населення: до 25 000 осіб

Майданецьке

Площа: 270 га
Населення: до 10 000 осіб

Доброводи

Площа: 250 га
Населення: до 10 000 осіб

Небелівка

Площа: 300 га
Населення: до 10 000 осіб

Будинки розташовувалися концентричними колами або овалами. Житло часто було двоповерховим. Стіни будували з дерева та плетених конструкцій, обмазаних глиною. Дахи, певне, вкривали соломою або очеретом. Деякі будівлі мали громадське призначення — наприклад, для загальних зборів чи молитов.

Внутрішні приміщення мали глиняні печі, лежанки та жертовники. Декоративний розпис будинків та печей був поширеним явищем — трипільці взагалі були естетами, які полюбляли все гарне. Дивовижно, але трипільські речі тішать око красою і за тисячі років.

Трипільська культура та ремесла

Матеріальна спадщина та релігійні вірування продовжують захоплювати дослідників і широку публіку. Трипільська кераміка вирізняється своєю різноманітністю форм і багатим орнаментом. Цікаво, що її виготовляли без використання гончарного круга методом стрічкового наліпу. Серед побутового посуду зустрічалися зооморфні та антропоморфні статуетки, а також загадкові біноклеподібні посудини.

Серпи, ножі, скребки та наконечники стріл виготовляли з кременю. Сокири та молоти — з каменю. А зброя та прикраси — з каменю, рогу та міді, яку видобували з родовищ у Карпатах та на Балканах.

Металургія відігравала важливу роль у розвитку трипільської культури. Трипільці були одними з перших в Європі, хто почав використовувати мідь. Трипільські металурги володіли техніками холодного кування, відпалу та лиття у відкриті форми. Археологічні знахідки свідчать про існування спеціалізованих майстерень з плавильними печами та ливарними формами.

Релігійні уявлення трипільців були тісно пов’язані з культом родючості та землеробства. Центральне місце в пантеоні займало жіноче божество, відоме як Велика Богиня. Також важливу роль відігравав культ бика, який символізував чоловічу силу.

Як відкрили трипільську культуру

Історія відкриття трипільської культури пов’язана з ім’ям видатного українського археолога Вікентія Хвойки. У 1893-1894 роках він проводив розкопки на Кирилівських висотах у Києві, де виявив залишки давніх жител та унікальну кераміку.

Проте справжнє відкриття трипільської культури відбулося у 1896 році, коли Хвойка почав дослідження поблизу села Трипілля на Київщині. Саме тут він виявив залишки стародавніх поселень з характерною керамікою та іншими артефактами, які згодом стали визначальними для цієї культури.

Хвойка продовжував свої дослідження протягом наступних років, розкопуючи нові поселення та систематизуючи знахідки. У 1899 році він представив свої відкриття на XI Археологічному з’їзді в Києві, де вони викликали великий інтерес у наукової спільноти.

З того часу вивчення трипільської культури стало важливим напрямком української археології. Протягом XX століття були проведені численні розкопки, які дозволили краще зрозуміти життя, побут та вірування трипільців.

Артефакти трипільської культури

Біноклеподібна посудина

(музей в селі Легедзине та інші музеї)

– Загадковий ритуальний предмет, призначення якого досі викликає дискусії

– Унікальна форма, що нагадує сучасний бінокль

– Можливо, використовувалася в релігійних церемоніях

Біноклеподібна посудина

(музей в селі Легедзине та інші музеї)

– Загадковий ритуальний предмет, призначення якого досі викликає дискусії

– Унікальна форма, що нагадує сучасний бінокль

– Можливо, використовувалася в релігійних церемоніях

“Розмовляюча” Богиня

(музей в селі Легедзине)

– Символізує Велику Праматір або богиню родючості

– Містить 9 кульок всередині, що відповідає 9 місяцям вагітності

– Унікальна знахідка, що розкриває аспекти релігійних вірувань трипільців

Найстаріше ”одомашнене” зерно Європи

(музей в селі Легедзине)

– Насіння горобейника польового, знайдене в закоркованому глечику

– Вік — понад 6000 років

– Найдавніша подібна знахідка в Європі

Найстаріше ”одомашнене” зерно Європи

(музей в селі Легедзине)

– Насіння горобейника польового, знайдене в закоркованому глечику

– Вік — понад 6000 років

– Найдавніша подібна знахідка в Європі

Гральна (ворожильна) керамічна дошка

(музей в селі Легедзине)

– Рідкісний артефакт, аналоги якого є лише в найбільших музеях світу (Лувр, Ермітаж, музеї Близького Сходу)

– Свідчить про розвиток містичних практик у трипільців

Трипільський календар

(Національний музей історії України)

– Керамічна посудина з орнаментом, який інтерпретується як календар

– Свідчить про розвинуті астрономічні знання трипільців

Трипільський календар

(Національний музей історії України)

– Керамічна посудина з орнаментом, який інтерпретується як календар

– Свідчить про розвинуті астрономічні знання трипільців

Місця розкопок і музеї

Сьогодні на території України існує кілька ключових місць, пов’язаних з трипільською культурою. Виділяється музей в селі Легедзине. Це унікальний заклад, наукові фонди якого складають понад 90 000 одиниць зберігання часу трипільської культури. Нещодавно музей отримав підтримку від Благодійного фонду “МХП — Громаді” для реконструкції вхідної групи, яка стала головним входом до музею.

Трипілля

(Київська область)

Місце, яке стало топонімом для назви цієї культури і де Вікентій Хвойка вперше виявив її артефакти. Тут розташований Київський обласний археологічний музей.

Легедзине

(Черкаська область)

Тут знаходиться адміністрація Державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура” та Музей трипільської культури. Це місце особливо цікаве тим, що поряд, у селі Тальянки, розташоване найбільше трипільське поселення, яке також є найбільшим за площею для додержавного періоду історії у світі площею 450 га.

Майданецьке

(Черкаська область)

Одне з найбільших трипільських поселень, яке існувало близько 3700-3500 рр. до н.е. Це протомісто займало площу понад 200 га і мало до 3000 будівель, розташованих концентричними колами.

Ржищів

(Київська область)

У місті діє музей-заповідник “Трипільська культура”.

Карта розкопок

Легедзине (Черкаська область)

Майданецьке (Черкаська область)

Трипілля (Київська область)

Ржищів (Київська область)

Трипільська культура та ремесла

Це поселення, відоме як Тальянки, розташоване між селами Тальянки та Легедзине. Його площа – понад 400 гектарів, там було близько 3000 будинків, існувало воно приблизно 5800-5700 років тому.

Владислав Чабанюк

Директор Державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура”

Інтерес до археології у Владислава з’явився ще в шкільні роки. Це спонукало його вступити на історичний факультет, а згодом повернутися додому і з 1990 року брати участь у роботі Трипільської експедиції.

Розкопки поселень-гігантів, які сконцентровані на території Південно-Західної Черкащини мають довгу і непросту історію. “Останній раз бюджетні українські гроші були виділені на дослідження цих унікальних і найбільших у світі мегапоселень мідно-кам’яної доби у 1994 році”, — зазначає Чабанюк. Тобто 30 років тому.

Відновлення досліджень стало можливим завдяки британському підприємцю Бертрану Косту. “Через свій благодійний фонд Search Foundation він з 2001 року фінансував розкопки Трипільської експедиції Інституту археології НАНУ”, — розповідає директор. До досліджень також долучаються іноземні археологи, зокрема з Інституту Праісторії міста Кіль.

Музей у Легедзиному та підтримка від Благодійного фонду “МХП — Громаді”

Історія самого музею почалася у 2002 році, коли в археологів Трипільської експедиції виникла ідея створити експозицію на основі знахідок з величезних трипільських поселень регіону. “Я повернувся для того, щоб починати роботу на місці з музеєм. Але на це пішло десять років, поки він з’явився”, — згадує Владислав.

Музей розмістили у частині великого приміщення сільського фельдшерсько-акушерського пункту. Роками його поступово розбудовували. Але фінансів постійно бракувало. Обласний бюджет був здатен забезпечити утримання музею, але не його будівництво і розвиток.

Однією з найбільших проблем була відсутність вхідної групи — експозиція музею знаходиться на другому поверсі й діставатися туди відвідувачам доводилось єдиним пожежним входом. Зрештою до приміщення музею була прибудований центральний вхід — башта зі сходами. Але через брак коштів будівництво застигло. Закінчити будівельну епопею, на цьому етапі, допоміг Фонд “МХП — Громаді”.

Благодійний фонд профінансував роботи: закінчили вхідну групу у січні 2024 року. Тепер це не просто шлях до експозиції, але й артзона з дивовижною “трипільською люстрою” над сходами та ресепшн.

Дуже часто саме невеликі, локальні музеї зберігають унікальну інформацію, а також рідкісні й важливі для історії артефакти. Таким є і музей трипільської культури в Легедзиному. Там є такі унікальні артефакти, як-от фрагмент тканини, якому більш ніж 5000 років.

Олександр Пахолюк

Директор БФ “МХП — Громаді”

“Проте так склалося, що понад десять років відвідувачів тут приймали через “чорний” вхід, адже центральний потребував завершення. Фонд профінансував роботи та продовжує підтримувати заклад інформаційно, адже важливо, щоб самі українці знали про існування такого музею”, — доповнює Олександр Пахолюк

Збереження минулого: плани на майбутнє

Оновлення музею позитивно вплинуло на його популярність. “У нас в рази виросла кількість екскурсій”, — зазначає директор. Якщо раніше це були переважно великі групи, то тепер частіше приїжджають сім’ї та невеликі компанії друзів. “Кожен день у нас є кілька екскурсій”, — додає він.

До пандемії музей приймав понад 6000 відвідувачів на рік. У 2020-2022 роках кількість гостей значно зменшилася. Покращуватися ситуація почала у 2023 році.

Владислав Чабанюк з оптимізмом дивиться в майбутнє і планує нові проєкти. Зокрема, музей працює над створенням критого павільйону з унікальними трипільськими гончарними печами. “Це найдавніші багатоканальні гончарні печі у світі”, — звертає увагу директор.

Нові проєкти планують і у Фонді “МХП — Громаді”. Торік БФ допоміг низці “малих музеїв”, які зазвичай страждають від хронічного недофінансування. Роботу в цьому напрямі продовжують і зараз.

Найперше, що прагне знищити ворог сьогодні, — це культура, мова, пам’ять. Після великого вторгнення в країні постраждало чимало культурної спадщини. Тільки за липень 2024-го було пошкоджено 11 культурних пам’яток.

Олександр Пахолюк

Директор БФ “МХП — Громаді”

“Тому в межах проєкту, окрім музею трипільської культури, Фонд підтримав ще п’ять закладів: музей-садибу В’ячеслава Чорновола, музей композитора Миколи Леонтовича, музей письменників Василя Симоненка та Василя Стуса, Національний музей народної архітектури та побуту України”, — пояснює мотивацію “МХП — Громаді” директор Фонду Олександр Пахолюк

Ми й далі підтримуємо проєкти, які допомагають нам переосмислювати власну історію та формувати власну ідентичність. Зокрема, під час співпраці з музеєм Василя Стуса ми зрозуміли, що постать письменника, який зробив багато для становлення української нації, малодосліджена. Так за нашої ініціативи з’явився спецпроєкт про письменника з виданням “Локальна історія”.

До номера увійшли унікальні спогади сестри Стуса, його сина, маловідомі факти про боротьбу поета з радянським режимом переосмислення його творчості українськими та іноземними митцями й перекладачами. Ми зафіксували важливу інформацію, яку тепер можуть переосмислити всі українці”.

Трипільська культура і сучасні українці

Зв’язок між трипільською культурою та сучасними українцями є предметом багатьох наукових досліджень і дискусій. Хоча пряму генетичну спадкоємність важко довести, вплив Трипілля на українську культуру незаперечний. Як мінімум — сучасну.

Щодо історичної спадкоємності, то вона прослідковується у сільськогосподарських традиціях. Трипільці були одними з перших землеробів на території сучасної України. Їхні методи оброблення землі та вирощування культур могли передаватися наступним поколінням, формуючи основу української аграрної культури.

Владислав Чабанюк, директор Державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура”, про складне питання зв’язку між давньою цивілізацією та сучасними українцями розмірковує так:

“Це найскладніше питання, і на нього найскладніше давати відповідь, тому що інформації, як такої, дуже мало, як на сьогодні. Для встановлення прямого зв’язку потрібна чітка послідовність культур. Тут потрібно було бачити ось таку тяглість: ось є Трипілля, після Трипілля прийшла така-то культура і в ній є чітко ознаки попередньої. І після неї ще є така, така, така, і ми доходимо аж до нашого часу і бачимо, що це все ланцюжок однієї й тієї самої культури. А тут ми сказати про це не можемо”.

Найімовірніше, трипільський слід у нас залишився, але для того щоб зрозуміти, який він потужний, потрібні ще роки й роки досліджень. Наука потребує фактів.

Владислав Чабанюк

Директор Державного історико-культурного заповідника “Трипільська культура”

Дата публікації: 21.08.2024 р.

Редакторка: Ірина Денисюк
Дизайн та верстка: Юлія Теплюк

Керівник проєкту: Євген Фролов