Projects
Зброя незалежності
Вісім найкращих розробок, які нищать армію Путіна
Зброя незалежності
Вісім найкращих розробок, які нищать армію Путіна
31-й рік незалежності Україна вимушена зустрічати зі зброєю в руках. Ми протистоїмо озброєній до зубів армії Росії, яка накопичила на складах та арсеналах у 10 — 15 разів більше озброєнь та використовує у боях “тактику випаленої землі”.
За ці шість місяців українці дізналися про десятки закордонних озброєнь. Bayraktar, Javelin, HIMARS щодня атакують росіян із землі та повітря. Але значні перемоги у війні пов’язані також зі зброєю українського виробництва. Український “Нептун” ракетами потопив пафосний крейсер “Москва” та посилив позиції України у Чорному морі. Українська “Богдана” допомагала звільнити від росіян острів Зміїний.
За тим, як Україна модернізує своє озброєння, кожен українець може спостерігати в режимі реального часу щодня, із жалем кажуть LIGA.net в Укроборонпромі: “Україна в цьому сенсі стала полігоном для випробувань озброєння та військової техніки”.
Крім гордості за своє, війна порушує й багато складних питань. Наприклад: чому Збройні Сили України отримали “Нептун” лише цього року, а “Богдана” воює у єдиному екземплярі, де наші “аналоги HIMARS”? І якою була би війна з Росією, якби більшість ідей українських конструкторів вчасно втілили в життя?
До Дня Незалежності України LIGA.net разом із військовими експертами зібрали вісім найкращих розробок українського ВПК, які прямо зараз знищують армію Путіна. І з’ясувала, чи може українська зброя наздогнати і стати крутішою за західну.
Ми не вказуємо назви підприємств на прохання Укроборонпрому з міркувань безпеки.
НАЙКРАЩА ЗБРОЯ УКРАЇНИ
LIGA.net звернулась до шести військових експертів і попросила назвати найбільш вдалі реалізовані розробки українського ВПК з аргументацією. Ми не давали жодних попередніх списків: усі назви експерти озвучували самі. Свої версії назвали: директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, директор Укрспецекспорту у 2005-2010 роках і Герой України Сергій Бондарчук, експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк, голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський, редактор Українського мілітарного порталу Михайло Люксіков та голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут.
Перелік представлений за алфавітним порядком.
"БТР-3"
Розробка бронетранспортера почалася у 2000 році за технічним завданням компанії ADCOM з ОАЕ для місцевої морської піхоти. Перша машина була зроблена на базі модернізованої версії БТР-80.
У 2014 році БТР-3 одним із перших відбув у зону АТО на північ Донеччини. Це була партія із 20 бронетранспортерів, яка щойно зійшла з конвеєра для відправлення в Таїланд. Тому новенькі БТР-3 мали камуфляж армії Таїланду та були без обігрівачів. Попри недоліки, БТР-3 був кращим за російські аналоги.
Війна на сході та експортні контракти мотивували розробників удосконалювати БТР-3 та випускати модифікації. Зокрема, БТР-3ДА отримав німецький двигун та американську трансмісію. Ця версія швидша та більш маневрова, у неї покращений бронезахист екіпажу, оптико-електронний модуль з телевізійним та тепловізійним каналами.
За даними Defence Express, станом на 2020 рік БТР-3 став наймасовішим та найпопулярнішим у світі українським бронетранспортером – виготовлено понад 700 одиниць. “Якщо порівнювати з російським аналогом БТР-82, то наш кращий”, — каже LIGA.net голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут.
"ВІЛЬХА"
Вперше про проєкт ракетного комплексу “Вільха” повідомив п’ятий президент Петро Порошенко на засіданні РНБО в січні 2016 року. Технічні параметри спочатку трималися в секреті. Згодом стало відомо, що “Вільха” – це глибока модернізація радянського комплексу РСЗВ “Смерч”.
Це була не фантазія, а необхідність. Був колосальний дефіцит “Смерчів” — десь на два тижні бою. Треба було терміново щось розробити,
— Олександр Турчинов
секретар РНБО у 2014-2019 роках
На відміну від радянської РСЗВ, яка покривала одним залпом території в кілька футбольних полів, тепер кожна ракета має свою мету, і на дальності 70 км вона може знищувати цілі не за площею, як старий “Смерч”, а точковим попаданням. “Вільха” забезпечує формування індивідуального польотного завдання для кожного снаряда, що дає можливість одним залпом уразити декілька цілей.
Створення “Вільхи” коштувало Україні близько 1 млрд грн, повідомив у 2018-му тодішній міністр економічного розвитку Степан Кубів. 800 млн з них пішли на створення лінії з виробництва твердого ракетного палива.
У 2019 році почалися випробування модернізованої версії “Вільха-М” зі збільшеною максимальною дальністю до 110-130 км.
“Вільха-М” — це український HIMARS, каже LIGA.net Валентин Бадрак, голова Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння. “Вона вже існує, нею стріляли, навіть уклали контракт з ОАЕ. Те, що вона не прийнята на озброєння в ЗСУ, — проблема військового відомства, — пояснює експерт. — Попри те, що цей ракетний комплекс є тактичною зброєю, його масові постачання в ракетні війська можуть мати стратегічні наслідки”.
На відміну від модернізованої версії, “Вільха” вже прийнята на озброєння і на початок березня 2022-го здійснила півсотні влучних пусків по армії РФ, повідомив виробник. Підтверджені факти знищення десятків одиниць бронетехніки, систем ППО, засобів РЕБ та мобільних командних пунктів.
ТЕМНИЙ БІК
Розробники “Вільхи” навряд чи найближчим часом зможуть похвалитися новими фактами знищення російської техніки. За каденції Володимира Зеленського Генштаб відмовився від закупівель системи, аргументувавши це тим, що “Вільха” не використовується в зоні ООС. “У мене 98 ракет “Вільха” лежать на складах, і я їх сьогодні на війні не застосовую”, — заявив наприкінці 2020 року тодішній головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак.
Ці 98 ракет (а точніше 100) були замовлені ще у 2018 році. Цього запасу вистачить на вісім повних залпів однієї пускової установки. Враховуючи інтенсивність російсько-української війни – це ніщо. “На жаль, резерви не створювались, і вони достатньо швидко закінчились”, — підтверджує проблему Турчинов.
В Укроборонпромі відмовились відповісти на запитання LIGA.net, чому не створювалися резерви снарядів для “Вільхи”.
"КОЗАК-2М1"
Ідея “Козака” з’явилась у 2008 році. Міноборони звернулось до однієї з приватних компаній, яка займалась виробництвом інкасаторських автомобілів для банків, і попросила створити легкий бронеавтомобіль для армії. Машин такого класу в українській армії тоді не було, розповів начальник відділу розвитку компанії в ефірі Мілітарного.
Був створений прототип машини, на якому навіть покатався третій президент Віктор Ющенко на параді до Дня Незалежності у 2009 році, але далі випробувань справа не пішла. Автомобіль вийшов занадто важким. Міноборони часів наступного президента Віктора Януковича не проявило зацікавленості в доопрацюванні “Козака”.
Агресія Росії на сході України повернула актуальність створення легкого бронеавтомобіля. У 2015-му виробник представив нову модель “Козак-2” на шасі Iveco Eurocargo 4×4 з турбодизельним двигуном. І Нацгвардія уклала контракт на купівлю 22 машин.
Проте “Козак-2” мав низку недоліків, зокрема схильність до переворотів та відсутність центральної підкачки шин. Тому у 2016-му був виготовлений “Козак-2М1”. На відміну від попередника, він мав безрамний (несучий) корпус та незалежну підвіску.
Вимоги до модернізованої версії сформували командувачі Десантно-штурмових військ та Сил спецоперацій. У 2020-му “Козак-2М1” прийняли на озброєння. У 2019 році вартість бронеавтомобіля складала 10,5 млн грн.
У грудні 2021-го українські військові отримали 44 машини “Козак-2М1”. Десять відправили до 73-го морського центру спецоперацій, 20 — до 122-го окремого батальйону 81-ї аеромобільної бригади. Також сертифікати на броньовані автомобілі “Козак-2М1” отримав 3-й полк спеціального призначення. Хоча, за словами розробника, непублічно до ЗСУ було поставлено більше “Козаків”.
У січні 2022 року керівництву ЗСУ представили демонстраційний зразок “Козак-7”, розроблений уже під експорт. Він швидший та легший, тому головнокомандувач Валерій Залужний зацікавився новою моделлю.
Тим часом “Козак-2М1” активно використовується у великій війні з Росією. В липні командування ДШВ показало, як українські військові на бронемашині вивозили побратимів із Сєвєродонецька. “Козак”, попри обстріли, практично не постраждав.
“Козак” — це суперуспішний проєкт, який після війни матиме шалений попит у всьому світі, каже LIGA.net голова експертної організації StateWatch Гліб Канєвський.
"НЕПТУН"
Ракетний комплекс “Нептун” отримав порцію захвату після того, як у квітні потопив флагмана російського флоту — крейсер “Москва”. “[Цією операцією “Нептун”] забезпечив Україні колосальний психологічний вплив на противника та сприяв довірі до наших розробок західних партнерів”, — пояснює LIGA.net Бадрак.
Однак цієї важливої для України перемоги могло і не бути: перший піддослідний комплекс передали ЗСУ лише за пів року до повномасштабного вторгнення. Виробник почав розробку протикорабельної ракети ще у 2010 році попри те, що такі проєкти вважались тоді недоречними, пише Defense Express.
Після захоплення Росією Криму та втрат корабельного складу ВМС України, роботу над проєктом прискорили. “Нептун” став частиною секретної ракетної програми, запущеної у 2018 році, й вже у січні того року ракета проходила перші льотні випробування.
Коли показував випробування “Нептуна” генералам країн НАТО — ті казали: “Ну, гарна комп’ютерна графіка”. Я пояснював, що це реальна ракета, а ті відмовлялись вірити, оскільки за такі короткі терміни та за такого обмеженого бюджету неможливо зробити крилату ракету. Вони були шоковані,
— Олександр Турчинов
секретар РНБО у 2014-2019 роках
Розробка “Нептуна” коштувала Україні близько $40 млн.
ТЕМНИЙ БІК
На основі берегового комплексу “Нептун” можна створити сухопутний — для враження ракетами наземних цілей у межах 500 км, розповідає Бадрак. Однак комплекс тільки нещодавно прийняли на озброєння, тож його освоюють в умовах бойових дій. Відтак “Нептун” поступається конкурентам, що пройшли вже по кілька генерацій, пояснює LIGA.net Михайло Люксіков, головний редактор порталу Мілітарний.
“Характеристики Нептуна, окрім дальності, доволі посередні. А співвідношення невлучань та кількості пусків не відповідає критерію ефективної зброї. Тож який сенс у дальності, якщо ви нікуди не влучаєте?” — вказує LIGA.net на головний недолік розробки сержант резерву морської піхоти ВМСУ Чмут.
Укроборонпром не відповів на запитання LIGA.net, чому з виробником “Нептуна” так довго не підписували контракт.
"ПОЛОНЕЗ"
Комплекс радіоелектронної боротьби “Полонез” народився як відповідь на нові загрози з боку російських безпілотників, які під час війни на сході України почали частіше з’являтися на передовій. Одна з приватних компаній, яка тривалий час розробляла радіолокаційні засоби й окремо на той момент уже створила постановник перешкод “Анклав”, вирішила об’єднати ці засоби в єдиний комплекс “Полонез”.
Тож новітній комплекс здатний виявляти, ідентифікувати, виставляти перешкоди окремо навігаційним каналам і каналам управління, телеметрії безпілотників і надавати цілі для стрілецьких комплексів. Виявивши ціль, “Полонез” передає отриману інформацію в центр управління, зокрема підрозділам для використання засобів вогневого ураження.
До складу комплексу входить вищевказаний “Анклав”, який створює перешкоди для навігаційних систем GLONASS та GPS. Радіус його дії — до 30 км.
"СТУГНА-П"
Протитанковий ракетний комплекс “Стугна-П” почав розроблятися у 2005 році та через шість років був прийнятий на озброєння ЗСУ. Він оснащений напівавтоматичною системою наведення за лазерним променем. Призначений для ураження танків та інших бронецілей, оснащених сучасним динамічним захистом; може збивати вертольоти, що зависають.
Одна із переваг — виносний пульт, який можна розмістити від пускової установки на відстані до 50 метрів. “Тобто ви сидите в бліндажі, а пускова установка десь нагорі або на дереві. Це убезпечує розрахунок”, — пояснює на практиці голова фонду “Повернись живим” Тарас Чмут.
Комплекс має експортну версію “Скіф”: відрізняється від “Стугни” тим, що має не український, а білоруський прилад наведення . Також “Скіфи” можуть використовувати ракети більшого калібру — 152 мм.
Частину “Скіфів”, вироблених на експорт, з початком вторгнення Росії передали українській армії, тому на деяких відео можна помітити арабські написи на моніторах цих комплексів.
З погляду ціни/якості “Стугна-П” — хороший комплекс, вважає Чмут. “Спроможності виробника дозволяли за місяць робити тисячі ракет, і за рік виходити на 20 000 — 30 000”, — стверджує волонтер.
Після повномасштабного вторгнення РФ регулярно з’являються відео, на яких українські військові за допомогою “Стугни” нищать танки агресора. Крім того, комплекс допоміг збити новітній російський гелікоптер Ка-52.
ТЕМНИЙ БІК
Попри плюси комплексу, керівництво ЗСУ не насичувало ним війська. “Так, ми докуповували його щороку. Але загальна кількість не дозволяє казати про якусь надперевагу”, — переконаний Чмут.
На думку Турчинова, зараз “Стугна” — це найбільш дефіцитна зброя, її не вистачає всім підрозділам.
Крім того, за словами Чмута, більшість комплексів “Стугна-П” не мають тепловізійного прицілу, що заважає повноцінному використанню вночі. “Розробники готові дістати турецькі приціли, але держава має бути готова за це платити, — пояснює він. — По-друге, в тотальній більшості ми виробляли кумулятивні, а не термобаричні та уламково-фугасні снаряди. Останні два дозволили б розширити діапазон типових цілей, зокрема, до скупчення живої сили противника”.
“Поки триває кровопролитна визвольна війна на українській території, зброї не може бути ані забагато, ані достатньо”, — так в Укроборонпромі відповіли на запитання LIGA.net, чи достатньо зараз комплексів “Стугна-П” і снарядів до неї для забезпечення потреб ЗСУ.
"ФЕНІКС"
Оглядова радіолокаційна станція бойового режиму 80К6КС1, яка отримала назву “Фенікс”, виготовлена у 2020 році. Вона сумісна з будь-яким зенітно-ракетним комплексом ЗСУ, зокрема з новітнім, що тільки розроблятиметься.
“ЗРК з будь-якою, навіть надпотужною ракетою буде просто “сліпою” та безпорадною зброєю. Тож мова про “очі”, які бачитимуть ворога, пильно стежитимуть і забезпечать наведення на ціль”, — пояснює LIGA.net Бадрак. Власне, “Фенікс” і має стати цими “очима”.
Серед унікальних нюансів “Фенікса” те, що він виконаний без використання клістронів — українська протиповітряна оборона раніше тотально залежала від цього комплектування, додає Бадрак.
У порівнянні зі старими оглядовими РЛС, “Фенікс” має значно більшу дальність огляду, точність, швидкість обробки інформації та може опрацьовувати у десятки разів більше цілей. Водночас він мобільний, легко розгортається за лічені хвилини та виходить на бойовий режим, як говорять, “з коліс”, пише профільне видання Defense Express.
“Фенікс” успішно пройшов державні випробування у складі наявних у Повітряних силах ЗСУ ЗРК середньої дальності та був прийнятий на озброєння. “Фенікс” — це достойна продукція світового рівня, яка має попит на міжнародних ринках, каже LIGA.net Чмут.
"ФУРІЯ"
Безпілотний авіаційний комплекс розвідки та коригування вогню артилерії “Фурія” створений у 2014 році та вже сім років використовується у бойових діях з російськими окупантами. За цей час ЗСУ, Нацгвардія та СБУ отримали понад 100 комплексів (в кожному – по три безпілотники).
У 2020 році “Фурія” першою з БПЛА пройшла державні випробування і була прийнята на озброєння ЗСУ. На сьогодні це єдиний штатний засіб артилерійської розвідки.
“Хоча “Фурія” за параметрами й не відповідає західним конкурентам, але до 2014 року в нас цим взагалі ніхто не займався, — каже LIGA.net Люксіков. — Спершу все створювали на ентузіазмі, потім нарешті долучилась держава”.
Після повномасштабного вторгнення росіяни активно використовують засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), намагаючись приглушити, зокрема, “Фурію”, але український безпілотник працює ефективно, стверджує директор компанії-розробника Артем В’юнник.
Застереження і побоювання, що всі наші безпілотники попадають, коли почнеться “справжня війна з Росією” і сюди привезуть “справжній надпотужний російський РЕБ”, виявились, м’яко кажучи, перебільшенням,
— Артем В’юнник
директор компанії-розробника
Вартість комплексу — 4,2 млн грн. Саме стільки за нього в серпні 2022-го заплатив фонд “Повернись живим”. “Фурію” передали у користування полку “Азов”.
ТЕМНИЙ БІК
Велика війна показала слабкі сторони “Фурії”. Комплекс потребує більшої кількості тепловізійних камер, щоб ефективніше проводити розвідку і пошук цілей ворога навіть у світлий час доби, каже топменеджер компанії-розробника.
З огляду на темпи пошкодження безпілотників у перші тижні активної війни, треба змінювати склад комплексу. “Концепція з трьох літальних апаратів у складі комплексу (один — працює, один — у резерві, один — у ремонті) в умовах бойових дій насправді майже недієздатна. У комплексі повинно бути не три, а щонайменше п’ять-сім літальних апаратів і відповідна кількість батарей для них”, — додає він.
НЕРЕАЛІЗОВАНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
САУ "БОГДАНА"
Над українською гаубицею почали працювати у 2016 році. Дослідний зразок показали на параді до Дня Незалежності-2018. Попередньо дослідницько-конструкторську роботу (ДКР) “Богдана”, на яку на початок 2021-го витратили 140 млн грн, мали завершити ще у 2020 році.
Але у 2019-му проєкт фактично зупинився. Темп розробки втратили на понад рік, зокрема, через проблеми із закупівлею боєприпасів. Міноборони зажадало, щоб снаряди для випробувань закуповував приватний розробник, пояснює LIGA.net Бадрак. Наслідком стали судові “розборки” між заводом і Міноборони через зрив термінів виконання ДКР.
Раніше в Україну таких боєприпасів не постачали. Мова про калібр 155 мм – це калібр НАТО. Українська армія використовує калібр 152 мм.
Зрештою строки контракту були зірвані, але боєприпаси все-таки купили, що мало розблокувати попередні випробування, а потім і державні. За словами Бадрака, велику партію 155-мм боєприпасів надала чеська компанія Excalibur Army.
До випробувань “Богдана” повернулись у травні 2021 року. А попередні вогневі випробування завершили лише в січні цього року. За підсумками стрільб “Богдана” здійснила 450 пострілів на дальність 42 км.
Ще один відверто слабкий бік САУ “Богдана” — вона існує тільки в одному екземплярі, каже LIGA.net Турчинов.
“Це абсолютно нереалізований проєкт, — вважає Чмут. — Навіть ходовий макет не пройшов випробувань. Як можна зараховувати в реалізоване те, що не пройшло державні випробування?”
Попри це, гаубиця використовується ЗСУ у великій війні з Росією. Серед іншого, “Богдана” допомогла Україні звільнити острів Зміїний. На відео, опублікованому Генштабом, зафіксоване ураження російського комплексу протиповітряної оборони ЗРГК “Панцирь-С1” та РЛС.
Звільнення Зміїного мало великий ідеологічний і стратегічний вплив на війну, дозволило розблокувати зерновий коридор.
РАКЕТНА ПРОГРАМА
“Війну не виграти без наступальних озброєнь, без ракет середньої дальності, які можуть бути засобом стримування”, — звернувся у березневій промові до Chatham House голова Офісу президента Андрій Єрмак. Тоді Україна активно закликала світ допомогти зброєю та затвердити лендліз.
Створення згаданих Єрмаком ракет було серед планів українських оборонних відомств роками. Після розпаду СРСР Україна отримала у спадок значний ракетний потенціал. Однак не змогла ним правильно скористатися, пояснює LIGA.net Канєвський: “До 2014 році галузь занепадала, бо держава в принципі не виділяла кошти на армію, а після 2014 року якісь гроші вже були, але не було координації”.
Найбільшим далекобійним в арсеналі ЗСУ є радянський тактичний ракетний комплекс 9К79 “Точка-У”. Максимальна дальність комплексу – 120 км. Для можливості вогневого ураження міст РФ цього недостатньо.
До початку вторгнення РФ у 2014 році обслуговування та ремонт цих комплексів ще й залежали від російських підприємств.
Війна змусила Україну запустити у 2015 році таємну ракетну програму, у 2018 вона розпочалася офіційно, каже LIGA.net Турчинов. Саме завдяки їй в Україні запустили виробництво ракетних комплексів “Вільха” та “Нептун”, які зараз допомагають ЗСУ боронити країну.
До 2020 року ми повинні були створити свій зенітно-ракетний комплекс середньої дальності,
— Олександр Турчинов
екссекретар РНБО
Однак не вийшло. Зі зміною влади у 2019 році ракетні розробки загальмували. Восени 2019 року парламент, ухваливши держбюджет, несподівано урізав фінансування для єдиного заводу ракетного палива.
Після звинувачень у блокуванні програми, у лютому 2020 року тодішній міністр оборони Андрій Загороднюк заявив, що насправді ракетної програми “не існує й ніколи не було”. “Так сталося. Ми тільки розробляємо концепцію розвитку нашої ракетної галузі”, — сказав він. “Нептун” і “Вільху” Загороднюк назвав “дослідними конструкторськими розробками”.
У квітні 2022 року чинний секретар РНБО Олексій Данілов заявив, що “наша ракетна програма не зупинялася ні на день”. За його словами, у серпні 2021 року РНБО ухвалила рішення про розвиток ракетного озброєння до 2031 року, і витрати за цією програмою мають становити понад 200 млрд грн.
Та поки чиновники визначались в екзистенційних проблемах програми, реальні оборонні підприємства недоотримували фінансування. Кожного року формування державного оборонного замовлення розтягувалось на місяці. Як наслідок, оборонні заводи чекали на замовлення та гроші, накопичували борги, втрачали унікальний персонал і здебільшого отримували щось вже ближче до кінця року, розповідає Канєвський зі StateWatch. У 2021 році із запланованих для замовлення 23 млрд грн за чотири тижні до кінця року виробникам направили лише 15,5 млрд.
Через брак фінансування виробник “Вільхи” та “Нептуна” може постачати українським військовим лише 800 з 2000 запитуваних ракет, зазначав у минулорічному інтерв’ю керівник підприємства-виробника.
Протягом 2017-2021 років програми з розвитку оборонних заводів були профінансовані на 34%: “Прогнозований обсяг фінансування програм становив 32,83 млрд грн, а з державного бюджету упродовж цього часу було виділено 11,17 млрд грн”, — йдеться у відповіді Мінстратегпрому на запити аналітиків проєкту StateWatch (є у розпорядженні редакції).
“Жертвами” недофінансування у різні роки виявилась ціла низка перспективних розробок, які могли б стати для України “ракетними щитом та мечем” у війні та суттєво вплинути на розстановку сил, пояснюють опитані LIGA.net експерти.
Зокрема, оперативно-тактичний ракетний комплекс “Сапсан”, який Чмут називає “найбільшою втратою з точки зору війни та нинішніх потреб”. На його думку, “Сапсан” мав стати стратегічною зброєю України з ракетами дальністю до 300-500 км.
Розробку “Сапсана” планували завершити ще у 2012 році. Ціна питання на той час становила 700-800 млн грн. Однак через сім років жевріння та недофінансування проєкту на рівні 90-95%, у серпні 2013 року міністр оборони часів Януковича Павло Лебедєв остаточно зупинив його фінансування, пише Defence Express.
Одне із державних підприємств продовжило працювати над експортним варіантом “Сапсана” під назвою “Грім-2”. З початком нападу РФ саме на нього звернули увагу, однак у 2015 році Турчинов повідомив, що українські конструктори відпрацьовують проєкт з розробки оперативно-тактичної ракети, яка перевищує за своїми показниками “Сапсан”. За словами Люксікова, йшлося про славнозвісний “Нептун”.
Чергове повернення до проєкту сталося за каденції Зеленського. У лютому 2021 року тодішній міністр оборони Андрій Таран зазначав, що “Сапсан” готовий на 80%, і держава планує підписати контракт на перший дослідний дивізіон. Цьогоріч “Сапсан” мав потрапити на озброєння ЗСУ. Однак його доля невідома. В Укроборонпромі зазначили, що це дуже чутливе питання, й відмовились коментувати деталі. “Однак важливо розуміти, що проєкт розвивається”, — зазначили в пресслужбі концерну у відповідь на запит LIGA.net.
Ще один з поки нереалізованих проєктів — надзвукова ракета “Блискавка” класу “повітря-земля”. Її повітряно-реактивний двигун дає змогу розігнатись до 1000 м/с. Ракета може бути застосована по трьох видах цілей — наземні, морські та радіолокаційні, її можуть переносити будь-які військові літаки. “Вже виготовлено дослідний зразок головки самонаведення для роботи по наземних цілях, але сам проєкт не розвивається”, — каже Кевлюк.
Українська розробка дозвукової крилатої ракети “Коршун-2” за своїми характеристиками подібна до американської КР “Томагавк” і російської “Калібр”, вказують опитані експерти.
Наразі ракета є лише перспективною розробкою, пояснював начальник проєктного комплексу підприємства-виробника Дмитро Калиниченко. За його словами, є модифікація цієї ракети з кінцевим ступенем, що здатен збільшувати швидкість утричі. “Коршун” може базуватися як на землі, так і на літаках/кораблях. Заявлені зараз технічні характеристики ракети, показані в експортному варіанті, обмежені дальністю 300 км. Однак для ЗСУ її дальність може бути збільшена.
Представники профільних відомств відмовились коментувати більшість питань LIGA.net, пояснюючи це “небажанням допомогати ворогу”. Хоча не під запис на Банковій визнали: після перемоги України у війні розбір польотів та переосмислення розвитку ВПК — неминучі.
МАЙБУТНЄ УКРАЇНСЬКОЇ ЗБРОЇ
“Усі роки незалежності Україна намагалась розмазати один шматочок масла на весь бутерброд вітчизняного ВПК”, — коротко характеризує ситуацію Люксіков. Зараз важливо визначитись із пріоритетами та виробляти саме те, у чому ми дійсно сильні, впевнений він: “Наприклад, “Стугна” в рази дешевша за Javelin і точно знайде собі ринки після закінчення війни”.
Український ВПК треба перезавантажувати та перестворювати, погоджується з ним Чмут: “Після 24 лютого ВПК фактично при смерті. Україна має зрозуміти реальні потреби військових: що ми будемо купувати за кордоном, а що виробляти самі. І під це перелаштовувати ВПК”.
Попри всі жахи, які велика війна принесла країні, в українських зброярів зараз з’явився унікальний шанс довести ефективність на фронті та згодом посунути Росію на ринку озброєнь, тим самим завдавши ще однієї поразки, вказують співрозмовники LIGA.net.
Лендлізу поки немає. Незрозуміло, коли він буде і яким він буде. Але лендліз не перекриє всі потреби армії в середньостроковому конфлікті,
— Тарас Чмут
голова фонду “Повернись живим”
Тому державі вкрай важливо йти назустріч виробникам та стимулювати розвиток нових видів озброєння. Для цього слід обмежити бюрократію. “Щоб стати на озброєння за всіма правилами, можеш використати мільйони доларів й роки часу — і безрезультатно, — пояснював в інтерв’ю LIGA.net Максим Музика, СЕО компанії-виробника українських дронів Punisher. — Один з чиновників нам прямо сказав: або ви передасте свій проєкт компанії, яка мені зрозуміла, або спробуйте стати на озброєння в одній з країн НАТО. Простіше та швидше — другий варіант, щоб потім автоматично без зайвих бюрократичних процедур продавати Україні”.
Другий важливий крок — завозити в Україну максимум сучасних технологій для виробництва новітньої зброї, каже LIGA.net Турчинов: “Навіть в умовах війни ми здатні виробляти власну якісну зброю. Для цього виробництва розміщують в засекречених місцях, посилюють безпеку. Але варто цим займатись. Це не лише перевага на фронті, а й робочі місця та економіка країни. Тому базова вимога до держави: замовлення та фінансування”.
Укроборонпром у тісній співпраці з Генштабом та Міноборони напрацював ракетну, бронетанкову та радарну держпрограми, повідомили у відповідь на запит LIGA.net в пресслужбі концерну. Цими програмами передбачено, чим “Україна оборонятиметься, відвойовуватиме та захищатиме свої землі у середньо- та довгостроковій перспективі”.
Концерн продовжує укладати контракти з міжнародними партнерами для переміщення виробництва важкого озброєння та розгортання нових підприємств на безпечній території. Вже є домовленості про будівництво нового оборонного заводу, в активній стадії перебуває проєкт із розробки вітчизняних безпілотних систем спільно з приватними виробниками, зазначили в Укроборонпромі. Наразі державні оборонні підприємства заручились підтримкою близько 200 приватних, додали там.
Завдяки новим технологіям Україна могла б досягти глобального переозброєння, вважає Бадрак: “І через 8-10 років держава досягла б такого стану розвитку оборонного потенціалу, що перетворилася б на занадто міцний горішок. Навіть для такого потужного ворога, як Росія”.